Спекулюють на мові, щоб стравлювати людей

У редакцію продовжують надходити листи, у яких автори висловлюють обурення щодо одіозного законопроекту Ківалова—Колесніченка, “ніби ухваленого” з безпрецедентною кількістю порушень, нестійкою позицією голови Верховної Ради Володимира Литвина, що обіцяв його не підписувати, а потім несподівано підписав, із пропозиціями ігнорувати цей закон тощо.

Надія КИР’ЯН

Як вони сміли? — обурюються мешканці селища Великий Бичків Рахівського району Закарпатської області (населення близько 10 тисяч), від імені яких листа підписали 108 осіб. —            2 особи у 46 мільйонів українців, “нарожденних і ненарожденних” відбирають рідну мову на нашій рідній землі.
“Ківалова треба зняти з посади. Він і студентам в Одесі нав’язує ненависть до України, організував мітинг з плакатами “Рідна мова російська”. Під час виборів 2004 року сфальсифікував їх на користь Януковича…
Ще 1991 року на референдумі український народ проголосував за незалежну Україну, 2004-го — підтвердив вибір, обравши В. Ющенка.
Дуже просимо вас не допустити Ківалова до підрахунку голосів на майбутніх виборах, бо знову наробить лиха. Він ворог України, навіть мову нашу хоче відібрати в нас разом із другом Колесніченком.
Є ще персони Non grata, як Єфремов, який мову знає, але не каже жодного слова українською, Чечетов, що вказує рукою, як голосувати у Верховній Раді та деякі інші.
В Україні має бути єдина державна мова — українська, як у Росії — російська”, — вважають мешканці Великого Бичкова.
Снятинський міський осередок “Просвіти” (голова Володимир Карий) надіслав рішення зборів, у якому просвітяни постановили особистим прикладом боротися за чистоту української мови, проводити зустрічі та вести роз’яснювальну роботу серед мешканців про злочинні наміри теперішньої влади щодо ймовірного розколу України, засудити дії народних обранців від Івано-Франківщини, які голосували за цей закон, звернутися до президента України Віктора Януковича з вимогою накласти на нього вето.
Росіянин Микола Котов із Дніпродзержинська, батьки якого приїхали в Україну з Курської області, пише: “Я чесно захищаю українців і Україну, яка прихистила батьків і мене, й допомагаю облаштувати державу, в якій буде всім добре, заможно й комфортно жити. Нас ніколи не утискали. Ми з місцевими мешканцями дружно жили, знаючи обидві мови. Зараз регіонали Ківалов і Колесніченко хочуть цю дружбу порушити”. Микола Олександрович виписав і надіслав хронологію нищення української мови і державності (зокрема Голодомори, ліквідацію “Просвіт”, репресії проти кобзарів тощо) від 1627 року до сьогодні.
Академік Української міжнародної академії оригінальних ідей Михайло Курдюк пропонує перед Харківською міською радою спорудити за бюджетні кошти пам’ятник жертвам русифікації: 33 розстріляним і 800 репресованим 1951 року студентам за відмову складати іспити російською мовою, та встановити меморіальний стенд у головній будівлі університету. Михайло Григорович вважає, що визнання факту репресій 1951 року нині особливо важливе. “Оскільки на державному рівні вирішується питання про надання Харкову статусу культурної столиці України, — пише пан Михайло, — треба наполягти, щоб влада міста вшанувала пам’ять невинно убієнних і припинила принижувати корінне населення держави. Необхідно організувати збір пожертвувань на видання книги “Жертви русифікації міста Харкова” та створення серіалу про переслідування української мови за період від перших царських циркулярів до наших днів”.
Один із найперших засобів відстоювання всього українського — власний приклад, який подають просвітяни. Так Д. Чубата, голова правління Тернопільського міського об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка відзначає відмінну роботу факультету інженерної механіки та електронних апаратів технічного коледжу Тернопільського державного технічного університету ім. І. Пулюя. Голова цього первинного осередку “Просвіти” Парасковія Волощук — прекрасний організатор, висококваліфікований викладач історії України “не дає заснути молодим душам, запалює усіх, хто її оточує, вогнем безмежної любові і щирого патріотизму”. Усі просвітянські заходи, тут проходять на високому рівні, зворушують до глибини душі. Нещодавно просвітяни отримали подяку від Української Греко-Католицької Церкви за зібрані кошти на будівництво Патріаршого Собору в Києві.
Не обійшлося без віршів на гарячу тему. Василь Павленко з Іллічівська Одеської області пише: “Їм дико двоголовістю Кремля // Дивитися на вільну Україну. // Послід окупаційний… Самостійна // Їм кістка в горлі — київська земля!..”
Підсумковим акордом звучать роздуми політолога Володимира Ференца з Івано-Франківська, який узагальнює значення мовного законопроекту, його вплив на все наше життя: і культурне, і соціальне, на наш авторитет у світі. “З таким становищем державної мови і титульної нації нас завжди зневажатиме світ і тут же скористається з нашої громадянської деградації. Нас, не розбираючи, де українськомовний, а де російськомовний, принижуватимуть і визискуватимуть і надалі, а ми не знаємо за що, вважаючи питання мови і нації двадцятим. На цих виборах російськомовних громадян закликатимуть голосувати під прапором нового мовного закону, який нібито захищає їхню російськомовність. Але ж це не так. Жодним законом неможливо змусити людину зберігати мову предків, культуру і віру, якщо це не є її внутрішньою потребою. Де-факто закон закріплює особливий статус російської, але не як мови меншини, а як регіональної світової мови. Він закріплює те, що з нами відбувається. Внаслідок останнього переділу світу зі згоди великих держав, ми опинились у так званій червоній економічній зоні, де світова мова комунікації — російська. Ця зона, як і будь-яка глобалізована структура, активно прагне до однорідності і мова є потужною зброєю для примушення до єдиного економічного простору, навіть всупереч небажанню влади. Російська мова в статусі регіонально-світової є локомотивом нашої економічної колонізації. Простіше кажучи — на території Білорусі, України, Російської Федерації створюється російськомовна зона як передумова економічного визиску слабших держав Росією і тими світовими шулерами, які виторгують собі у неї на це концесію. Ось чому так скажено лобіюється російська мова в статусі, який набагато перевищує потреби збереження етнічної самобутності українців російського походження. За цим стоять великі гроші, казкові перспективи збагачення світових шахраїв, яким байдужа російська, українська і будь-яка інша мова, як і ті, кого вони вважають дешевою робочою силою. Вони зараз потирають руки, спостерігаючи, як сперечаються українськомовні і російськомовні українці, забувши про низьку платню і жахливе безробіття дітей. Адже йдеться не про їхню рідну російську мову, а про носій інформації на пострадянському просторі, яка з телеекранів і шпальт дебілізує, змушує купувати не те, робити не те, голосувати проти себе. Вони просто обрали російську, щоб стравлювати людей всередині нації, протиставляти стать статі і віруючих в єдиного Бога. Для них немає Бога — вони мають великі гроші і завжди вважатимуть нас безвольною біомасою, якщо ми це дозволимо”.

Related posts

Leave a Comment