Книгою-пам’яттю повернувся в Україну

Михайло ГУДЗЬ,
кандидат філологічних наук, професор Київського міжнародного університету

Монографія Тараса Миронюка “Василь Завітневич — український церковний диригент США”, яка побачила світ 2011 року, отримала високу читацьку оцінку, а її автор нагороджений премією Міжнародної Фундації родини Воскобійників у жанрі біографічної та мемуарної літератури.
Василь Прокопович Завітневич (1899—1983) — видатний український диригент, музикознавець і громадський діяч. Він, уродженець славної Чернігівщини, був натхненний відродженням української державності. У період Української Народної Республіки і присвятив себе педагогічній, літературознавчій та музикознавчій діяльності, а в період Другої світової війни змушений був емігрувати в Німеччину, а пізніше — США.
У вимушеній еміграції Василь Завітневич, як і Олександр Кошиць і Нестор Городовенко, став популяризатором української хорової музики. Його життя було повністю присвячене диригентсько-хоровій і науковій діяльності. Він — багаторічний диригент українського кафедрального православного собору у Нью-Йорку, один із найактивніших співробітників-помічників митрополита УПАЦ у США Мстислава Скрипника. Нью-йоркський церковний хор під його керівництвом був визнаний кращим хором серед православних хорів США. Завітневич підніс його на високий рівень професіоналізму, відродив традиції багатоголосного партесного співу, вельми популярного в Україні у XVIII столітті. Його життєвим кредо було ретельне збирання, зберігання і вдосконалення нотної бібліотеки. Крім того, він написав і розучив із хором багато богослужбових співів.
Василю Завітневичу належать такі фундаментальні праці, як “Українські канти і псалми”, “Всеношна” (у двох частинах), “Співи Великодня”, “Постова тріодь”, “Панахида і похорон” (упорядковані на основі київських розспівів), “Різдвяний збірник” та ін. Василем Завітневичем укладено “Збірник літургійних співів”, в якому вміщено 178 пісень гласових гармонізацій для малих церковних хорів, церковно-класичні твори для великих колективів та концерти українських композиторів-класиків. Він поклав на ноти багато народних пісень.
Діяльність Василя Завітневича не обмежувалася плеканням хорового мистецтва, він займався організацією друку українськомовних музичних творів, проводив активну громадську роботу серед української діаспори США.
Книга Тараса Миронюка розкриває і літературно-публіцистичну діяльність Василя Завітневича, тут подано низку ювілейних статей про визначних українських діячів культури: композиторів, письменників, артистів театру тощо. У книзі поміщено спогади про Василя Завітневича, матеріали його листування з відомими діячами української діаспори та численні світлини.
Повернення в Україну імені Василя Завітневича — добра нагода музикознавцям, студентам музичних і духовних закладів, усім шанувальникам української культури доторкнутися до чистих джерел українства.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment