Коментар народного депутата України Івана ЗАЙЦЯ щодо підписання президентом України В. Януковичем “закону” про засади державної мовної політики
Поспішне підписання 8 серпня 2012 р. В. Януковичем антиконституційного мовного закону красномовно засвідчує:
— агресивну українофобську сутність правлячого режиму;
— повну владну делегітимізацію президента, уряду, парламентської більшості;
— остаточне перетворення теперішньої влади незалежної України в інструмент зовнішніх антиукраїнських сил у боротьбі проти Українського народу та його держави;
— домінування бандитсько-шахрайських методів у державному управлінні країною.
Підписання цього псевдозакону, безумовно, свідомий вибір і цілком усвідомлена дія В. Януковича. Президента неодноразово та ґрунтовно інформували відомі правники, філологи, експерти, громадські й державні діячі про антиконституційний характер “закону” й усі загрози та небезпеки, які він породить. Але В. Янукович цинічно проігнорував їхні професійні висновки та рекомендації. Останню зустріч із представниками української інтелігенції він використав не для пошуку виходу з критичної ситуації, а як ширму для прикриття всіх тих порушень, які здійснив сам і представники його режиму для проштовхування цього “закону”. Усе це робилося під патронатом В. Януковича, який фактично контролював увесь процес його підготовки й ухвалення.
Президент В. Янукович знав, що підписує не закон, ухвалений парламентом, а юридичну фікцію — сфабрикований керівництвом Верховної Ради та фракцій парламентської більшості документ. Мовний законопроект від представників Партії регіонів не ухвалювався, бо не було його другого читання. Тексту закону до другого читання не існувало, жодна із більш ніж двох тисяч поправок на пленарному засіданні не розглядалася, постатейне голосування не проводилося. До того ж, усі голосування парламентської більшості щодо цього законопроекту відбувалися з грубим порушенням статей 82 та 84 Конституції України, зокрема щодо особистого голосування народними депутатами та роботи парламенту відповідно до закону про Регламент.
Президент В. Янукович знав, що цей “закон” — елемент геополітичної спецоперації зовнішніх антиукраїнських сил, спрямованої на ліквідацію української державності. Але він як гарант державного суверенітету та Конституції України не відвернув цієї загрози. Більше того, він усе робив так, щоб саме руками української влади втілити в життя цей антиукраїнський сценарій.
Президент В. Янукович знав, що цей “закон” прямо суперечить статті 10 Конституції України і в незаконний спосіб ревізує чинне мовне законодавство, яке впродовж більш ніж 20-річного періоду забезпечувало мир і спокій у нашій Вітчизні. Однак він віддав перевагу деукраїнізації та русифікації України, породженню протиріч між громадянами на мовному ґрунті, розділенню України на ізольовані в мовно-культурному відношенні регіони, запуску процесів “балканізації” України та сприянню сепаратизму.
Таку діяльність не можна кваліфікувати інакше як замах на конституційний лад України та державну зраду.
Мотиви таких дій президента та правлячого режиму в цілому зумовлені:
— їх патологічним українофобством;
— примітивним бажанням помсти українськомовним і російськомовним проєвропейськи та демократично орієнтованим громадянам, серед яких Партія регіонів і комуністи ніколи не мали підтримки. Це також помста за Помаранчеву революцію і власний переляк, якого вони не можуть позбутися й досі;
— радянсько-комуністичною ментальністю, схильністю до авторитарних практик із минулого, зокрема щодо штучного формування “новой исторической общности — советского народа”, зручного для влади;
— рефлексним заграванням перед Кремлем і внутрішніми антиукраїнськими силами.
Підписаний В. Януковичем мовний “закон” — зміїна отрута для української нації та держави. Пропозиції ж щодо створення робочої групи з доопрацювання “закону”, щодо програми розвитку української мови та створення державного органу з мовної політики — це лише намагання створити ілюзію вироблення протиотрути, яка начебто здатна нейтралізувати отруту “закону”. За відсутності закону про державну українську мову й небажанні президента його мати, та в умовах вступу в дію підписаного “закону”, всі ці пропозиції ніщо інше як технологія прискореного перетворення української мови з державної на регіональну.
Підписаний мовний “закон” — замах на українську націю та базові засади української державності, а не просто виборча технологія, як дехто вважає. Це початок практичного процесу з перезаснування української держави, де замість української етнічної основи держава базуватиметься на російській культурній і політичній традиції, що неодмінно призведе до перетворення України з незалежної держави українського народу на малоросійську губернію новітньої російської імперії. Цей “закон” створює загрозу українському народу, бо мова — дім буття нації. Очільники правлячого режиму повинні усвідомити, що українці мають право на захист всіма засобами своєї державності, системоутворюючим елементом якої є українська мова.
Патріотичні сили повинні організувати всебічний опір запровадженню цього “закону”. Для цього треба якнайшвидше скликати широкий форум патріотичних партій і громадських організацій на захист української мови. Нашою відповіддю має стати активний український патріотизм і дії на утвердження української мови як єдиної державної. Політична опозиція та громадяни мають домогтися повного скасування цього антиконституційного закону, який підриває конституційний статус української мови як єдиної державної мови та сіє розбрат між людьми.
Ми маємо шанс зупинити у мирний спосіб вакханалію українофобського правлячого режиму В. Януковича на парламентських виборах у жовтні. Цим шансом треба скористатися, щоб усунути від влади Партію регіонів, Компартію та їхніх сателітів і повернути Україну на шлях європейського розвитку.
