Моя перша подорож в Україну

Микола СКИБА,
лікар, США

Цього року вперше приїхав в Україну. Я народився і виріс недалеко від Чикаго (США) і належу до першого покоління американців українського походження. Мій батько народився у переходовому таборі ДП у Німеччині після Другої світової війни, а мати народилася в Бразилії. Та ми почувалися українцями. Про Україну я дізнавався у школі українознавства, з історії, географії, культури та улюблених українських пісень, яких навчали нас наші батьки. Моя Україна для мене була в Чикаго — стара околиця, де виростали батьки. Щосуботи ми їхали туди до школи українознавства, на сходини й танці Об’єднання Демократичної Української Молоді (ОДУМ). Моя бабуся і прадідусь по батьковій лінії пережили штучний голод 1933 року, розкуркулювання та світові війни. По маминій лінії прадідусь служив у Другій Запорізькій Дивізії в армії Симона Петлюри.
Під час двотижневого перебування в Україні зустрічався й говорив із бідними, багатими, молодими й людьми похилого віку. Вперше зустрічався з родичами. Мешкав зі звичайними людьми в малих квартирах, збудованих ще за радянських часів. За два тижні навчився й побачив багато. Найбільше вразило, що ментальність українців за 20 років Незалежності майже не змінилася. В Києві та інших містах України почувався ніби в Радянському Союзі. Багато маленьких дітей говорять російською мовою, боляче, коли молоді люди не хотіли зі мною розмовляти українською. Інші спілкувалися російською і дивувалися, що я знаю українську.
Я виріс у родині, яка походить із великої України, мене вчили говорити вишуканою українською мовою. Усі мови з часом змінюються, але не всі народи пережили такий жах як українці, коли існував систематичний червоний терор, розстріли людей, висилали на Соловки і в Сибір учителів, священників…
Інтелігенція виїжджала до Західної Європи після Визвольних Змагань, багато хто з них не повернувся додому після війни. Ось причина, чому в столиці України люди говорять російською.
Здивувався, дізнавшись, що й тепер святкують 1 травня та 9 травня. Яке може бути святкування, адже відомо скільки невинних людей знищила Червона армія, коли “визволила” Україну? Майже ціле покоління українських чоловіків згинуло на фронті, бо їх без зброї гнали політруки в атаки. Ніхто з тих, що пережив голод і репресії 30-х років, не хотів захищати тюрму народів. Мабуть, легше святкувати дні “перемоги”, ніж вивчити справжню трагічну історію України.
Українська молодь багато палить і вживає алкоголь, які шкодять здоров’ю. На Хрещатику часом було важко дихати, бо скрізь відчувався цигарковий дим, а в США в публічних місцях палити заборонено.
Надзвичайно вразила природа України, бо про неї я дізнавався лише з книжок, пісень і віршів. Моя бабуся розповідала про її село, і здавалося, що це був рай на землі. Коли на власні очі побачив річки, луги, гаї, то був у захваті від цієї розкішної краси. Та ось парадокс: така надзвичайна природа завалена сміттям. Вода в Дніпрі брудна. Неодноразово бачив спаленне сміття. Виходить, не існує підприємств, аби переробити папір, пластик і скло. Територія біля великих готелів, збудованих для Євро—2012, гарно прибрана, але більшість публічних місць були засмічені й ніхто не поспішав їх прибирати.
Впадає в око велика різниця між багатими і бідними. Замість тоталітарної влади, яка знищила державу моїх дідів, все захопила влада бандитська. Довелося багато почути про те, як урядовці розкрадають народне майно і збагачуються, знищують історичні місця. Ахметов зруйнував Андріївський узвіз, щоб там побудувати свої торговельні будинки. Виникає запитання: звідки ці мільйонери взялися? Це бур’ян, який виріс на дідівській та прадідівській крові.
Складається враження, що це смертельно поранена держава, у якій немає господаря, а також відчутний брак моралі і вищого покликання суспільної мети. Тому й не дивно, чому люди багато палять та п’ють горілку. Україні потрібний такий уряд, який дбатиме про неї і служитиме людям. Треба працювати і пам’ятати, що ця біда — наслідок нищення всіх учителів і працездатних людей. Комуністична влада знищила високоморальне, глибоко ідеальне демократичне суспільство, яке розвивалось і процвітало на нашій багатій землі. Москва ніякої користі Україні не дасть. Пора вже, щоб Україна стала на ноги зараз і назавжди!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment