Феномен Богдана Ступки

27 серпня Богдану Ступці виповнився б 71 рік, а 30 серпня — сороковини з часу його відходу у Вічність. У день поховання Богдана Сильвестровича, 24 липня, стояв поруч із його родиною й близько бачив тисячі очей людей, які прийшли з ним попрощатися. Свідчу, що в своєму безмірному горі вся духовна Україна виявила себе генетично нероздільною і вповні достойною пам’яті великого Майстра.

Володимир МЕЛЬНИЧЕНКО,
генеральний директор Національного культурного центру України в Москві, доктор історичних наук

Богдан Ступка не лише геніальний артист світового масштабу, а й моральний лідер української нації. В історичному виборі між силами добра і зла, який особливо гостро виявився на рубежі століть і тисячоліть, саме Ступка був і є для всієї України живим уособленням добра. Якщо проблема вибору й особистої відповідальності стоїть нині перед кожним з нас майже із трагічною гостротою гамлетівського питання, то українці можуть обирати орієнтиром безперечного для всього народу великого Богдана Ступку.
Мабуть, у всьому світі не знайдеш іншого такого артиста, який би мав таке виняткове значення для своєї нації. Найчастіше духовність і менталітет певного народу презентує цілий шерег акторів й інших видатних діячів мистецтва. Та Ступка в Україні вивищувався над усіма, зосередивши не тільки в своїй творчості, а й в особистості кращі риси національної душі й української духовності.
Не маю сумніву, що, незважаючи на політизованість і меркантильність сучасного світу, в історії України наш час буде позначений не ім’ям державного діяча чи бізнесмена, банкіра чи кримінального “авторитета”, ура-патріота чи естрадної зірки. У пам’яті нації залишиться Богдан Ступка. Назавжди. Тому що його визнав народ. Тому що йому народ вірить. Не просто глядачі, а народ. Саме Ступка для багатьох українців значить більше, ніж будь-який інший артист — хай навіть світового рівня.
Не перебільшу, якщо скажу, що ім’я Майстра робить честь усій українській нації, вивищуючи її духовність. В Японії є титул “Живе національне надбання”, якого удостоюються, між іншим, і артисти. Це саме те звання, на яке заслужив актор від своєї держави.
Завдяки творчості Майстра ми не тільки долучаємося до високого мистецтва, а й наближаємося до історичної суті вітчизняних геніїв — Григорія Сковороди, Івана Котляревського, Тараса Шевченка… На крутому зламі століть і тисячоліть Ступка створив яскраві образи, знакові для кожного українця, — Богдана Хмельницького та Івана Мазепи. Як історичний персонаж сприймається його Тарас Бульба. Ці ролі мають не лише художній, а й духовно-політичний резонанс, повертають нам національну пам’ять і гордість за свою історію. Вони напоумляють і укріпляють народ.
Дуже важливо, що високий творчий злет артиста співпав у часі з оформленням української державності, й сам він став уособленням національного духу нової України. Завдяки Ступці, в нашій новітній історії “слово пламенем взялось і людям серце розтопило, і на Украйні понеслось…”. Якось Марко Кропивницький у листі до Марії Заньковецької написав: “Ви для мене — вся Україна”. Саме так можна сказати про ставлення багатьох українців до справді народного артиста Богдана Ступки: “Він для нас — уся Україна”. Значною мірою саме він був носієм і хранителем культурного коду нації.
Ступка — явище напрочуд цілісне: у нього доброзичлива українська душа, українська лагідність і делікатність характеру, українська співуча мова й навіть зовнішність українського інтелігента, який вийшов із народу. Ступка був рідкісним, винятковим випадком, коли масштаби душі й таланту співпадали. Він українець за корінням і народженням, за генотипом і духом, за менталітетом і системою цінностей, за злитністю зі своїм народом.
У цій іпостасі Ступка настільки великий, що його можна прирівняти з високою оцінкою Гоголя загальнонаціональної значущості Пушкіна, в якій змінимо лише одне слово: “В самом деле, никто из поэтов (читай — артистів) наших не выше его и не может более называться национальным; это право решительно принадлежит ему”.
У той же час Ступка великий істинно цивілізованим сприйняттям інших культур. На них артист дивився очима своєї національної стихії, а відчував та говорив про інші народи так, що співвітчизникам здавалося й здається, наче це відчувають і говорять вони самі. Тому так близькі нам герої Брехта, Булгакова, Гоголя, Ібсена, Софокла, Чехова, Шекспіра, зіграні Ступкою на українській сцені. Він здивував усіх у ролі Льва Толстого. Він створив неперевершений образ короля Ліра, яким Україна може пишатися на світовому театрі. Ступка — планетарний Майстер — всесвітньо бездонний і всесвітньо чутливий.
Про невичерпні творчі можливості артиста ходять легенди, в яких, утім, більше правди, ніж вигадки. Микола Бажан якось сказав Ступці: “Богдане, ви актор, якому не потрібні декорації. Ви несете у своєму виконанні атмосферу спектаклю”. Григорій Горін свого часу зауважив: “Якщо дати Ступці військово-польовий статут, то він і його прочитає так, що всі подумають, ніби це неопублікований Шекспір”. А Михайло Рєзникович у наш час пише: “Я думаю, що Ступка на сцені може зіграти все, — будь-який жанр, — дайте йому телефонну книгу, і це буде цікаво, унікально”. Надзвичайно важливе й точне спостереження зробила Лариса Кадочникова: “Ступка у зрілому віці не зупиняється, а навпаки — набирає сили, йде все вище й вище. Нема межі його таланту. Мені здається, що нині він може все”.
Що ж несе нам артист? Чи можна інтегрувати результати його праці в одному слові? Можна, якщо це слово — Істина. І саме у значенні, поданому в словнику Володимира Даля: “Істина — від землі, надбання розуму людини”. Вважається, що здобуття істини, так би мовити, “з першого погляду” — непомильна ознака геніальності. Але непересічність Ступки була не в цьому, а в іншому, не менш важливому: він став чатовим і провідником уже здобутих духовних загальнонаціональних і загальнолюдських істин. І в цій іпостасі Богдан Сильвестрович цілком заслужив титул, говорячи словами Пушкіна, “українського мудреця”. Його неповторність — в особливій, тільки йому єдиному притаманній інтонації, в глибокому підтексті, в дивовижному вмінні наповнювати собою кожну фразу, кожну думку. Ступка ніколи не “грав” ролі, він їх народжував із себе. Майстер дарував і дарує глядачам людську душу в усій її безкінечній багатогранності та глибині.
Звичайно, творчу працю актора, як і силу його вітальної енергії, не виміряти цифрами, а вплив театрального мистецтва на суспільство не відобразити в діаграмі. За словами самого Ступки, “творчість виміряти неможливо”. Але ми відчували й відчуваємо себе у сфері життєдайного морального впливу театру взагалі й Театру Богдана Ступки зокрема. Це має велике значення в наш час, коли вочевидь, говорячи словами Федора Достоєвського, “диявол з Богом бореться, а поле битви — серця людей”. Не будемо гріха таїти, чимало представників інтелігенції — прямо чи опосередковано — причетні до цієї диявольської роботи.
У боротьбі за серця людей Богдан Ступка — на боці Господа. Богдан — це Богом даний. Не випадково Михайло Ульянов називав його Божим артистом. А прізвище Майстра великий Іван Козловський свого часу розкодував так: “Той, хто ступає по наших душах…” Наївно було б думати, що, довіряючи Ступці, ми відразу почнемо вибудовувати своє життя, співставляючи його з Євангелієм. Але моральна сила творчості артиста, нерозривна з могутньою духовною харизмою його особистості, надихає людей, дає їм опору, віру та надію. Звернення до Майстра, який на наших очах жив і працював із Богом у серці, винагороджується не тільки доторком до високого мистецтва, а й моральною орієнтацією в світі, який переживає історичні катаклізми. Богдан Ступка давно став совістю сучасної української культури, а його творчість розширила територію нашої власної совісті. Пострадянський і світовий духовний простір уже немислимі без велетенської фігури Майстра.
Ми ще повинні повною мірою осмислити неймовірну притягальність Ступчиної постаті, животворну для суспільства дифузність образів, створених ним у театрі й у кіно, його незрівнянну духовну присутність у душах окремих людей і цілої нації…
Над книгою “Богдан Ступка. Біографія”, яку він сам благословив, я працював до останніх днів його життя (вийде в світ восени цього року). Якось на початку липня сказав Богдану Сильвестровичу, що багато людей, які не можуть зустрітися з ним, висловлюють йому найщиріші почуття й запитав, чи можу подякувати їм усім публічно. Він дозволив. Отже, Богдан Ступка в останні дні свого життя щиро дякував усім його прихильникам, усім добрим людям!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment