Олександр ПОНОМАРЬОВ: «Не можна відбирати рідну мову»

— Як відомо, є різні варіанти виконання нашого Державного Гімну: оркестровий, хоровий, останнім часом часто чуємо наш Гімн саме у Вашому виконанні. Він звучить під час відкриття матчів збірної України з футболу, нещодавно я чув саме цей запис під час відкриття сесії Ніжинської міської ради. Говорять, що коли народився Ваш син, Ви найперше заспівали йому Гімн України.
— Я був присутній на цій операції дружини — кесаревому розтині. Був у такому нервовому напруженні, що акушерки сказали: “Він не витримає, дайте йому стілець, бо побачить кров і впаде”. А я відповів: “Поки не візьму сина на руки, не заспіваю вам Гімн, нічого зі мною не трапиться”. Взяв його і заспівав. Медики запитують, що їм треба робити? Може, стати, тримати руку на серці і співати разом зі мною? А я їм кажу: “Ви оперуйте, зашивайте, щоб нічого не забули”.
— Такій витримці можна позаздрити. Олександре, знаємо Вас не лише як прекрасного співака, Ви також підтримуєте молоді таланти. Що треба, аби вони швидше вийшли на велику сцену?
— Талант, насамперед. І треба вміти його знайти, бо у нас нині так багато людей вирішили співати, що скоро не буде кому будувати. Якщо в людини є вокальний талант, треба йти далі, вчитися, писати пісні. Для продюсера важливо, яка це буде пісня, яка гармонія, вокал. Зараз багато різних конкурсів. Крім того, є багато продюсерських центрів, зокрема й мій “З ранку до ночі”, куди можна надсилати інформацію. Ми її прослуховуємо, якщо вона підходить, зв’язуємося з виконавцем.
— Яка підтримка потрібна українському шоу-бізнесу, загалом мистецтву?
— Зараз необхідно підтримувати українську мову і взагалі незалежність Української держави. Тому що, як сказала Ліна Костенко, “Нації вмирають не від інфаркту, спершу у них відбирають мову”. Тож зараз треба захищати державну мову, щоб люди не забули її, щоб наші діти вчилися українською. Звичайно, є люди, які б хотіли вчитися російською, то з цим нема жодних проблем. Але може виникнути така ситуація: невідомо, якими будуть наслідки від бажання батьків, наприклад, у Севастополі, котрі захочуть, щоб їхні діти навчалися російською. Закінчать ці діти російську школу, а потім вступлять до ВНЗ у Києві, де навчання українською. Такому студентові все одно доведеться вчити українську.
Якщо ми живемо в державі Україна, то мова має бути насамперед своя, українська, рідна, відбирати її не можна.

Спілкувався
Петро АНТОНЕНКО

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment