І тільки щастя в воротті земнім…

Ось уже впродовж десяти років поспіль у с. Бучаку, що на Канівщині, відбуваються літературні читання видатного українського поета XX століття, публіциста, редактора, видавця, журналіста, нашого земляка, який родом із села Яблучне Великописарівського району Сумської області, талановитого митця Володимира Івановича Затуливітра.
Вшанувати пам’ять великого поета приїхали його земляки із с. Яблучне, що на Сумщині, бандурист Микола Мошик, поважна делегація Національної спілки письменників України, школярі із Бобрицького навчально-виховного комплексу, Черкаське обласне об’єднання Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені   Т. Г. Шевченка, майстри поетичного слова Іван Гайворон, Олександр Сопронюк, Наталія Поклад, Раїса Харитонова, Володимир Біленко, а також художники, журналісти, школярі. На своїй рідній канівській землі шанованих гостей вітали заввідділу культури Михайло Труш, заввідділу освіти і науки Наталка Чуприна, письменники Віра Носенко та Микола Шамрай.
У X Затуливітрівських читаннях активну участь взяла громадська організація “Сумське земляцтво у м. Києві”. На заході були присутні письменники-земляки Микола Гриценко, Василь Довжик, Володимир Мордань, журналістка Неля Грабовська, художниця Тамара Недошовенко, народна вишивальниця Людмила Клюй. Геннадій Дорошенко надав спонсорську допомогу в облаштуванні могили поета.
Володимира Затуливітра своїм земляком вважають не тільки сумчани, де він народився, а й черкащани, де знайшов вічний спочинок митець.
Вшановуючи пам’ять поета, професор Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка, лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка Юрій Ковалів зауважив: “У житті Володимир був надзвичайно цікавою творчою особистістю, трішечки дивним і навіть відстороненим від усього. Завжди мовчазним, намагався бути зібраним, і коли говорив, то виваженими словами. Він допоміг становленню Ігоря Римарука, Василя Герасим’юка, Івана Малковича… Сам же відбувся в 70-х роках, а вже 1973-го — з’явилася його “Теорія крила”. З 1968 до 1980-го працював у газеті “Ленінська правда”, але в ній себе не знайшов. Він входив до течії, яка мала назву тиха лірика. Це було ціле покоління натурфілософів. Анатолій Кичинський, Леонід Талалай, Павло Мовчан, Микола Вінграновський продовжували цю Сковородинівську традицію…
Хотілося б зазначити, що історія літератури — не цвинтар, а вічне життя, вічне повернення. Тому повертаймося до Володимира Затуливітра, читаймо його дуже складну поезію, яка не для простого читача, а для втаємниченого.
А ще Володимир мав колосальний блок пам’яті і належав до письменників, а письменник завжди говорить правду. Бо мова і слово, як говорив один філософ, — це оселя буття”.
Упродовж десяти років велику роботу з відродження творчої спадщини митця проводить голова Літературно-мистецького благодійного фонду Володимира Затуливітра Любов Снісар. Упродовж останніх трьох років активно підтримує Черкаське обласне об’єднання Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Т. Г. Шевченка.
Любов Снісар зазначила: “Володимир Затуливітер завжди казав, що у творчості найголовніше не талант, а совість. І сьогодні ми сюди приїхали озброїтися його словом, красою української мови, яку він беріг і примножував, його думками, виваженими і глибокими…” Вона зауважила, що Володимир Затуливітер — автор десяти поетичних збірок, сім уже видано за життя поета, а три (“Чаша жертовна”, “Четвертий із триптиха”, “Ненаписані пейзажі”) після його смерті.
Цього дня Любов Василівна презентувала ці дві поетичні збірки, видані фондом, усім бібліотекам Канівського району, школярам села Яблучне Великописарівського району Сумської області, учням Бобрицької загальноосвітньої школи, Канівському державному історико-культурному заповіднику “Трахтемирів”, Канівському районному відділу освіти та науки, Сумському земляцтву.
Сьогодні багато людей долучається до Затуливітрівської культурологічної діяльності. Юлія Мендель захистила кандидатську дисертацію на тему “Натурфілософська металогія лірики Володимира Затуливітра в контексті поезії 1970—1990 років”, керівник професор Юрій Ковалів. Щороку на День пам’яті поета — 19 січня, День народження — 29 лютого і Затуливітрівські читання —          28 липня демонструється фільм “Озимий клин Володимира Затуливітра” Галини Михайленко про життя і творчість поета на ДТРК “Культура” та інших каналах.
Митці поетичного слова в цей день відзначали, що поезія Володимира Затуливітра глибинна, всеохоплююча, всеоб’ємна. Ще не одне покоління звертатиметься до її пізнання. Володимир — поет, який уквітчав плеяду видатних письменників. Його поезія пробуджує, змушує думати, окрилює, не дає спокою душі, бо насправді кожна його фраза — ціла картина, цілий пласт.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment