Як агроном і юрист поставили російську мову поза законом, або єдина надія на гінеколога

16 серпня 2012 року малоосвічені депутати Донецької обласної ради на позачерговій сесії “вляпались в історію”, трактуючи сумнозвісний мовний закон від знаменитих “філологів” Партії регіонів Ківалова—Колесніченка.
Ці кнопкодави і новоявлені валуєви так упивалися власним тріумфом, що не дуже переймалися змістом виплодженого їхньою хворобливою уявою документа.

Марія ОЛІЙНИК,
м. Донецьк

Донецька обласна рада всупереч законодавству та Конституції України протягом 21 року незалежності виключно російською мовою друкувала й оформляла всі документи: сайт ради, таблички на всіх кабінетах, оформлення при вході, на пропускному пункті, 2 газети облради тощо. Однак це не заважало депутатам від ПР розказувати, як “жестоко угнетался” і “ужасно притеснялся” язик на Донеччині. Ці депутати, “пригноблені і насильно українізовані” весь цей час із нетерпінням чекали: коли ж нарешті нам дозволять думати і говорити російською? Час від часу вони ухвалювали на своїх сесіях державність російської. Ці їхні антиконституційні рішення скасовував або суд (за поданням прокурора 1997 р. та “Просвіти” 2006 р.), або ж вони самі (грудень 2004 р.).
— Наш час настав! — раділи так, що, мабуть, не читали того, що ухвалювали. Ось п. 2 ст. 10 Закону.
“Акти місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування приймаються і публікуються державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова або мова меншини (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, акти місцевих органів державної влади і органів місцевого самоврядування приймаються державною мовою або цією регіональною мовою, або мовою меншини (мовами) та офіційно публікуються цими мовами”.
Раніше як було? Сесії проводили російською, рішення ухвалювали так само, внутрішні документи — російською, сайт був російською.
А зараз вони сподівалися, що це теж буде, як і раніше, російською тільки узаконено, бо раніше було незаконно.
Але знамениті “мовознавці-юристи” Колесніченко і Ківалов 17 разів послалися на неіснуючі статті законів, а саме на ч. 3 ст. 8 замість ч. 3 ст. 7!
Через це тепер незаконно публікувати рішення Донецької обласної ради російською, тому що через переплутане посилання російської мови вже немає в переліку мов, для яких така можливість передбачена цим Законом! Та й взагалі ніяка мова не входить до переліку, тому що ч. 3 ст. 8 — не про умови, яким повинні відповідати регіональні мови.
І таке в законі сімнадцять разів! Напевно, ті, хто розробляв Закон, “голосував” у Верховній Раді України та підписував його, теж його навіть не читали…
Тепер, згідно із законом цих мудрагелів від ПР, російську мову не можна застосовувати в роботі облради, на зборах, конференціях і інших офіційних бланках і табличках, в офіційних оголошеннях, у судах, у назвах вулиць тощо. Використання російської та будь-якої іншої регіональної в перерахованих 17 посиланнях на п. 3 ст. 8 стало незаконним, і буде таким доти, поки Верховна Рада України не виправить цього свого дебілізму.
Інших прорахунків у цьому законі достатньо, кожне друге речення статті заперечує перше, а то й узагалі суперечить Конституції України.
Я намагалася достукатися до керівників облдержадміністрації — Андрія Шишацького і облради — Андрія Федорука. Направляла їм результати переписів на території нашої області 1897 та 1910 років, згідно з якими українську визнавали рідною від 70 до 81 % населення. Надсилала їм хронологію нищення української мови та її носіїв за роки СРСР на Донеччині, згідно з якою кількість українців зменшилася з 61,61 % 1926 року до 50,75 % 1989 року, а відсоток школярів, які мали змогу навчатись українською, у результаті примусового зросійщення зменшився з 79 % 1932 року до 2,3 % 1989 року.
Російська мова — мова окупаційна. А захисту потребує не окупаційна мова, яка всі ці роки є єдиною державною на Донеччині, а українська. Я вимагала ухвалити програми розвитку української мови, української культури та історичної пам’яті на території Донецької області на 2012—2014 роки та внести до неї вкрай необхідні пропозиції, спрямовані на утвердження української мови та напрямки її розвитку й фінансування. Пропонувала проводити конкретні заходи, спрямовані на відродження української мови, культури, традицій і звичаїв і вшанування видатних історичних подій з історії України.
Пояснювала їм абсурдність ліквідації у державі Україна щойно відроджених українськомовних шкіл № 3, № 27, № 100 в Макіївці, на фінансування яких не вистачає всього-на-всього 1,8 млн гривень на рік та № 111 в Донецьку. До чого докотилися шовіністичні Макіївська та Донецька ради — сьогодні судові справи щодо цих шкіл у Вищому Адміністративному суді України!
Все марно. Натомість із бюджету виділялися мільйони на розвиток російської, підтримувалися російськомовні газети тощо.
А позачергово ухвалене в серпні рішення стало взірцем колективного розумового розладу. І вже тепер через газету хочу докричатися до них і запитати: кому ви служите, приручені пігмеї, відірвані від української землі?
Свою нікчемність та бездарність у всіх сферах життя — залишки колоніальної кремлівської адміністрації, колишні члени КПРС, а тепер члени ПР — вирішили надолужити дебільним мовним законом. Щоб донеччани, яких влада обікрала до останньої нитки, переймалися неіснуючою мовною проблемою, яку донецькі депутати носять в зубах від скликання до скликання. А Партія регіонів навіть вписала в свою програму. І це тоді, коли ви закриваєте школи, лікарні, збільшуєте вік виходу на пенсію, позбавляєте доплат 16 категорій громадян! Донеччани давно вже розібрались у суті проблеми й даремно перед кожними виборами заводити одну й ту саму платівку.
Саме тому, що влада боїться свого народу, Донецька обласна рада двічі (вперше в день підписання Президентом України, а вдруге в день позачергового розгляду в Донецькій обласній раді) таємно збирала тільки керівників бюджетних установ, давала вказівку звезти під стіни облради шкільними автобусами вчителів і працівників бюджетних установ, вручала залежним від них працівникам прапори Партії регіонів і гасла на підтримку “язика”, думаючи, що залежні від них люди мовчки, терпеливо постоять з їхніми атрибутами. Якби влада чула, що говорили ці люди про них і їхню політику після мітингу! Народ не розуміє вас, владу, якою б мовою ви не говорили.
Ви перетворились із місцевих героїв на посміховисько. І рейтинг ваш у результаті мовних спекуляцій впав на 5 %, а не підвищився на 1—2 %, як ви сподівалися. Бо згідно з п. 4 ст. 92 Конституції України “Виключно законами України визначається порядок застосування мов”, а не сесіями облрад. А Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” статтею 26 “Виключна компетенція сільських, селищних, міських рад” пунктом 50 дозволяє ухвалення рішень щодо виконання положень статей 7, 11, 12, 20, 24 Закону України “Про засади державної мовної політики” тільки сільським, селищним, міським радам, а не обласним. Обласним і районним радам це заборонено. Попри те, що закон нікчемний.
До того ж, прочитати закон на Донеччині ніде, бо він надрукований у газеті “Голос України” за 10 серпня, а ця газета не надходить ні в кіоски “Союздруку”, ні в десятки тисяч приватних. Так само й “Урядовий кур’єр”. У кіосках, на розкладках виключно російська продукція. Таким чином, донеччан наша влада залишила поза правовим полем України. Ми живемо в ситуації абсурду. При владі одноязикі невігласи і неуки на всіх рівнях, які постійно брешуть ЗМІ про якісь права національних меншин, маючи, як виявилося, на увазі тільки російську меншину, проводять якісь дослідження, згідно з якими на Донеччині українців майже немає й визнають свою українську мову рідною тільки 25 %. А проаналізувати, чому російськомовні українці (російськомовні, бо останню українськомовну школу в Донецьку закрили 1965 року, а першу відкрили 1990 року після численних протестів, боротьби і вимог) змушені відстоювати своє право на навчання своїх дітей українською мовою, ці розумові паралітики не можуть. Не добровільно відмовилися українці Донеччини від рідної української мови, а примусово. І не так “історічєскі сложілось”, а склали органи влади в результаті голодоморів, тюрем і репресій, репатріацій. Тепер на часі відновити знищені права українців, які хочуть, щоб їхні діти без боротьби і судів у своїй державі мали змогу вільно навчатись українською.
Вони ж торочать своє: “…принимая во внимание исторические, национально-культурные традиции населения Донецкой области…, поддерживая позицию депутатов Донецкого областного совета 3, 4, 5 созывов относительно функционирования на территории Донецкой области наряду с государственным языком русского языка,… на основании данных Всеукраинской переписи населения 2001 года о языковом составе населения, русский язык в Донецкой области является региональным языком, на который распространяются предусмотренные Законом мероприятия по его развитию, использованию и защите”. Що це за казус — мовний склад населення? І чому використано дані перепису населення одинадцятирічної давності 2001 року, а не 1897 чи 1910 року? Чи дані 1989 року, згідно з якими закріпити здобутки царсько-більшовицької русифікації на Донеччині ще краще???
Коли “Просвіта”, відповідно до своїх прав, хотіла повідомити про акцію протесту проти нахабного позачергового ухвалення радою цього юридично нікчемного закону, то, вперше за всю історію, в канцелярії Донецької міської ради відмовилися зареєструвати повідомлення. Тепер будемо з ними судитися. Коли все-таки просвітяни підійшли до межі площі перед облрадою, нас зупинила міліція і пояснила, що Донецький адміністративний суд вранці 16 серпня партії “Свобода” мітинг заборонив. Ми пояснили, що ми — не “Свобода”. Після колотнечі і спроби “Беркута” мене затримати, міліція від нас відчепилася і ми провели свою акцію протесту.
Зараз наш “проффесор”, президент України Віктор Янукович, ігноруючи інститути НАН України, кафедри у ВНЗ, доручив ще одному “мовознавцю” — гінекологу, віце-прем’єру Раїсі Богатирьовій підготувати проект змін до скандального закону про мовну політику агронома Вадима Колесніченка і юриста Сергія Ківалова.
Народ жартує. Кажуть, краще б він доручив вносити ці зміни проктологу, оскільки цей спеціаліст краще знає, де можна ефективно застосувати згаданий “документ”.
Такі злочинні, антиконституційні і шарлатанські дії — передсмертна агонія правлячої Партії регіонів. Сподіваюся, що українці гідно оцінять їхню діяльність, взявши до рук виборчий бюлетень, щоб потім не брати зброю.
Слава Україні!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment