Скарбниця пам’яток

Анатолій РИЖЕНКО,
м. Прилуки Чернігівської обл.

Одним із найвизначніших архітектурних комплексів XVII століття в Україні є Густинський монастир, заснований 1600 року вихідцем із Києво-Печерської лаври Іосафом. Це один із найстаріших монастирів, визначний ансамбль споруд у стилі українського бароко. До наших днів збереглися залишки рову, який колись опоясував стіни фортеці, адже раніше монастир був розташований на острові, і лише коли води річки Удаю відступили, він опинився на березі.
Наприкінці XVIII ст. монастир ліквідували, він довго був у напівзруйнованому стані і лише в 30—40-х роках XIX століття його відновили. У напівзруйнованому стані бачив цей ансамбль Т. Г. Шевченко. Його повість “Музикант” починається проникливими рядками про цей чудовий пам’ятник.
За дорученням Київської археографічної комісії Т. Г. Шевченко зробив замальовки архітектурних пам’ятників. Відомі три акварельні малюнки його пензля: “В Густині. Церква Петра і Павла”, “Брама в Густині. Церква св. Миколи” і “В Густині. Трапезна церква”. Ці малюнки ввійшли до альбому 1845 року, що зберігається в інституті імені Т. Г. Шевченка Академії наук УРСР.
Густинський монастир довго був неофіційним центром зв’язків між Україною, Росією і Молдавією. Для вивчення історії української архітектури цей ансамбль особливо цікавий. Усе тут по-своєму значне: і комплекс загалом, і кожна окрема будівля.
Кращий архітектурний пам’ятник Густинського монастиря — Кам’яний Троїцький собор. Збудований 1672—1676 рр., він є раннім зразком хрещатого п’ятикупольного храму, що походить від дерев’яної архітектури. У цій будівлі узагальнено все самобутнє й оригінальне, що поступово розвивалося в українській архітектурі.
Інтер’єр будови вражає завдяки обладнанню трьох поверхів ніш у західній, південній і північній сторонах західного притвору. Ярусне розташування ніш певним чином нагадує театральний зал. А ще у соборі використані грушовидні куполи. Саме обриси куполів надають своєрідності цьому пам’ятнику. Усі п’ять куполів Троїцького собору мають неправильну форму і різні розміри. Пояснити це можна, мабуть, тим, що стіни робилися ледь похилими всередину, як у дерев’яних будівлях.
У розв’язанні композиційного завдання велику роль відіграє форма віконних прорізів. Тут застосовано вісім типів вікон: від найбільших у виступаючих хрестоподібних об’ємах до найменших у верхньому ярусі кутових об’ємів. Для створення чіткого ритму поряд із віконними прорізами іноді вирізані глухі ніші. Віконні прорізи і ніші обрамлені висячими напівколонками.
Архітектура Комплексу Густинського монастиря помітно вплинула на будівельну справу. Її риси ми зустрічаємо в будівлях інших монастирів пізнішого часу.
Цікавий Густинський монастир і тим, що саме тут було знайдено одну з цінних пам’яток української історіографії початку XVII ст. — Густинський літопис, так звана “Кройніка”. Це копія з давнішого примірника, зроблена 1670 року ієромонахом Михайлом Лосицьким. “Кройніка” містить короткий, цілісний виклад історії від Київської Русі до Брестської унії включно до 1597 р. Автора найбільше цікавили зовнішньополітичні відносини, в яких перебувала Україна з її сусідами — Литвою, Польщею, Кримським ханством, Туреччиною. Слідом за викладом загального історичного матеріалу автор вміщує окремі розділи “Про початок козацтва”, “Про застосування нового календаря” і закінчує літопис розділом “Про унію, як вона почалася на руській землі”. Літопис — компіляція з багатьох давніх руських і польських джерел, однак у ньому є авторські тлумачення описуваних фактів і вказівки на полях, звідки було взято відомості.
У передмові до літопису його складач, а може, й переписувач підкреслює значення історичних традицій рідного народу для людини. Кожен має вроджену любов до своєї Вітчизни, переконаний він, і через цю любов рідна земля, неначе намагнічене залізо, притягує до себе.
Далі літописець запитує: “Для чого кождому чоловікови читаннье историй єсть барзо потребно?” — і сам відповідає: “Коли б не описано і світові не оголошено, разом з тілом безвісти все пішло б у землю і люди б як у темряві перебували, що в минулі віки діялося”. Отже, автор передмови, поставивши перед собою завдання поширювати літопис серед народу, робить це передусім з освітньою метою. Він прагне передати культурні надбання від покоління до покоління. “Коротку кройніку почитавши, можеш передати знання іншим, що мають у них потребу, юним, до яких пророк Мойсей промовляє: Запитай Отця твого, і Він сповістить тобі старших за тебе, і вони скажуть тобі”.
Густинський літопис як пам’ятка своєї доби — один із найцінніших документів в українській історіографії. В останній частині він достовірніший і менш тенденційний, аніж будь-яка з тогочасних хронік, що виходила з-під пера представників цивільної феодальної аристократії.
Певний інтерес становить Густинський монастирський літопис, або “Летописец о первом зачатии и создании обители монастиря Густынского”, що охоплює 1600—1640 рр. У ньому висвітлюються головним чином справи церковні, особливо пов’язані з історією Густинського монастиря як одного з осередків ідейної боротьби проти католицизму й унії на Лівобережжі. Водночас церковна історія подається у зв’язку з низкою політичних подій, зокрема діяльністю Сагайдачного і його політикою на розрив унії й відновлення православної ієрархії 1620 року.
Автор Густинського літопису був очевидцем і учасником багатьох подій. У творі відчувається спротив нав’язуванню католицизму та уніатства, автору симпатичні козаки як опора в боротьбі проти національно-релігійного гніту.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment