Сергій ГОРИЦВІТ,
м. Одеса
Маємо приємну нагоду відзначити День знань. А як саме нам святкувати цього разу, найкраще знає міністр освіти й науки, молоді та спорту Дмитро Табачник, він уже і вказівки відповідні дав. Себе він вважає великим освітянським реформатором, а ось студентська молодь, яка постійно виходить на мітинги протесту проти його дикунських ініціатив, вважає, що з Табачниківських реформ, як із козла молока.
Якщо хтось досі вважає, що освіта — передовсім знання, а знання — сила, то він, на думку Табачника, помиляється. Свій погляд міністр освіти сформулював у відповідному указі, де написано: “День знань — 1 вересня 2012 року. Перший урок у навчальних закладах відбудеться в рамках оголошеного в Україні у 2012 році Року спорту”. Отакої! Торік йому вистачило глузду, аби з нагоди 20-річчя незалежності присвятити перший урок темі “Україна — наш спільний дім”. А ось 21-ша річниця чомусь подібного пошанування не удостоєна.
Те, що Міносвіти переймається фізичним здоров’ям школярів і студентів, добре. Але це потрібно демонструвати упродовж усього навчального року, а не затівати показушний урок спорту замість традиційного Дня знань.
На щастя, більшість освітян проігнорували вказівку Міністерства. У загальноосвітніх навчальних закладах Тернополя навчальний рік розпочнуть уроком, присвяченим ушануванню української мови. Відповідне розпорядження підписав міський голова Тернополя свободівець Сергій Надал. Він вважає, що сприяння утвердженню державного статусу української мови, піднесенню її престижу серед молоді дуже актуальне. До речі, й історію України школярі західних областей вивчатимуть тепер не за “відредагованими” українофобом Табачником підручниками, а за новими посібниками, де гідно висвітлено визвольні змагання, героїв УПА, тему Голодомору-геноциду.
Ігнорували “спортивну” вказівку Табачника і в південних та східних областях України. Особливо відзначилися донеччани, де перший урок має бути присвячений видатним вихідцям цього регіону, зокрема, Віктору Януковичу та Ренату Ахметову. Батьки повинні створити якусь оповідку, змусити дитину її вивчити й розповісти перед однокласниками. Зрозуміло, що висвітлювати можна лише позитивні риси й діяння земляків. Прагнучи спростувати таке повідомлення, заступник начальника управління освіти Донецької міськради Галина Черноводська лише підтвердила, що перший урок присвятять 80-річчю Донецької області, і йтиметься про всіх великих представників регіону.
Приклад донецьких колег наслідують учителі Миколаївської області, якій виповнилося 75 років. Тут окрім теми “Моя мала Батьківщина — Миколаївщина” є ще й така: “Сталий розвиток — стиль мого життя”. Висвітлюючи її, учні зобов’язані славити Партію регіонів, яка перед виборами з білбордів похваляється своїм найбільшим досягненням — “стабільністю”.
А всі 270 тисяч школярів Дніпропетровщини отримають у подарунок від губернатора й головного регіонала області Олександра Вілкула щоденники “Дніпропетровщина — моя рідна земля”. Там можна побачити фото пам’ятника компартійному діячу Григорію Петровському, ім’ям якого названо місто. Але в тексті немає згадки, що примусова колективізація села й вилучення хліба під його керівництвом призвели до Голодомору 1932—1933 років, до загибелі мільйонів українців. Представляючи свій витвір, автори щоденника похвалилися, що “цей проект спрямований на зміцнення регіонального патріотизму”. Виявляється, що є тепер ще й такий “патріотизм”.
Сам Табачник, якого в українському патріотизмі ще ніхто не запідозрив, бо, кажуть, він 2009 року навіть змінив національність із “українець” на “малорос”, продовжує віддавати шану Росії та російській мові. Це за його вказівкою із 2 мільйонів 60 тисяч підручників для шкіл 1 мільйон 900 тисяч надруковано російською мовою. Ось як очолюване ним Міністерство оперативно відреагувало на ухвалення закону Ківалова—Колесніченка. І це тоді, коли в Одесі, де мерія першою запровадила російську мову як регіональну, більшість родин хочуть, щоб їхні діти навчалися в українських школах!
Тим часом окрадені владою студенти погрожують вийти на вулиці і влаштувати новий майдан. Студентські громадські організації подадуть в Окружний адміністративний суд Києва позов до Кабінету Міністрів і Міністерства освіти з вимогою скасувати урядову постанову № 526 від 13 липня 2012 року про зміни в індексації стипендій. Фактично вони вже зменшилися на 150—250 гривень, завдяки чому Азаров витяг із кишені студентів близько 100 мільйонів гривень. Він уже обіцяв студентам, що наведе лад і покарає винних за таке розпорядження. Для виконання цієї обіцянки тепер він має звільнити самого себе, віце-прем’єра Сергія Тигіпка й міністра освіти Дмитра Табачника. Але в це мало віриться. Тож якщо 1 вересня студенти не побачать на своїх рахунках повернення коштів за літні місяці, акції протесту стануть неминучими. Усіляку підтримку у відстоюванні законних прав студентству надають опозиційні партії.
Ось таким строкатим буде нинішній День знань. Хотілося б, щоб це свято відбувалося не за недолугими рекомендаціями Табачника та “регіональних патріотів”, а під звичним девізом “Знання — це сила”, який на всі віки заповів ще Юлій Цезар.
