Жила і вчила з любов’ю

29 серпня на 63-му році пішла з життя багаторічний директор Стрітівської вищої педагогічної школи кобзарського мистецтва Г. М. Іванова (уроджена Борозинець).

Галина Михайлівна народилася 15 жовтня 1949 року в багатодітній селянській родині в с. Стрітівка Кагарлицького району Київської області. Закінчила Ржищівське педагогічне училище, Київський інститут іноземних мов. Педагогічна діяльність Галини Михайлівни впродовж понад 40 років пов’язана з рідним селом: із 1968 р. — вчитель початкових класів та іноземної мови, із 1980 р. — директор восьмирічної школи. 1989 року вона стає головним ініціатором створення і першим та незмінним директором Стрітівської кобзарської школи (нині — Стрітівська вища педагогічна школа кобзарського мистецтва) — єдиного такого навчального закладу в Україні, де можна здобути музично-педагогічний фах без базової музичної освіти.
Українське кобзарство — унікальне явище народної музичної культури, що репрезентує глибинні джерела музичного епосу. Початком його формування дослідники вважають XV—XVI ст. Кобзарі самі створювали й виконували епічні твори (думи, історичні пісні), були просвітителями, носіями ідей волі, символом свободи народу. В Україні здавна існували народні кобзарські школи, а у XVIII — поч. XX ст. — також і мистецькі школи гри на різних народних музичних інструментах. Але за роки репресій (1930—60-х рр.) в Україні винищили сотні народних співців тільки за те, що вони своєю творчістю пробуджували історичну пам’ять і духовність народу. Тож фольклористи, мистецтвознавці й етнологи у 80-х рр. ХХ ст. констатували згасання кобзарської традиції. Саме тому 1988 р. на хвилі українського націє- і державотворення, у провідних діячів культури України письменника О. Гончара, поета-академіка Б. Олійника, письменника О. Бердника, заслуженого артиста України В. Литвина, співака-бандуриста В. Горбатюка виникла ідея створення Першої республіканської школи кобзарів — із метою відродження серед молоді давніх музичних традицій. За цю копітку і відповідальну справу взявся педагогічний колектив загальноосвітньої школи в с. Стрітівка Кагарлицького р-ну на Київщині на чолі з Г. М. Івановою. Велику допомогу на цьому етапі надавав її чоловік О. П. Іванов, голова місцевого колгоспу ім. І. Богуна.
Офіційно Кобзарську школу відкрили 31 серпня 1989 р. Ця подія мала великий позитивний резонанс. За більш як двадцять років був створений фаховий педагогічний колектив, у якому працюють кваліфіковані музиканти з усієї України, викладачі ВНЗ м. Києва. Всі вони ведуть активну творчу та педагогічну діяльність. Серед них у різні роки працювали: професори, народні артисти України Н. Бойко, А. Паламаренко і Г. Верета, заслужений артист України М. Нагорний, заслужені діячі мистецтв України М. Дубиківський, В. Кушпет і Й. Яницький, лауреати міжнародних конкурсів Т. Яницький (бандура) і М. Свято (вокал), доктор мистецтвознавства Є. Ігнатенко, кандидат мистецтвознавства Є. Морєва, кандидат історичних наук, доц. І. Пасько, художник-графік В. Печерський та інші. Студенти-кобзарі успішно виступали на сценах Національної опери України, Великого залу Державної філармонії, Палацу мистецтв “Україна” у м. Києві та інших міст України, беруть участь у багатьох заходах мистецько-громадського та просвітницького характеру: в “Кобзарській світлиці” “Укр. Дому”, Київському Будинку вчителя, в урочистостях, організованих КНУ ім. Т. Шевченка та ін.
За 20 років СВПШКМ підготувала близько 250 співаків-бандуристів. Більшість із них вступила до провідних мистецьких ВНЗ України, є солістами у мистецьких колективах Києва (Національна капела бандуристів ім. П. Майбороди, Академічна чоловіча хорова капела ім. Л. Ревуцького, Київський державний театр оперети та ін.), регулярно беруть участь і перемагають у конкурсах молодих бандуристів, зокрема у Міжнародному конкурсі ім. Г. Хоткевича, Міжнародному конкурсі ім. Г. Китастого тощо. Найважливіше досягнення спільної творчої праці колективу педагогів і студентів — це факт активної діяльності “стрітівських кобзарів” у системі сучасної національної музичної культури.
Галина Михайлівна Іванова була удостоєна багатьох почесних відзнак: “Відмінник освіти України”, “Заслужений учитель України”, Почесна Грамота Верховної Ради України, почесний знак Українського фонду культури “За сподвижництво в культурі”. Цього року вона була нагороджена орденом “За заслуги” III ступеня.
Галина Михайлівна — дивовижна особистість: вміла захопити доброю шляхетною справою, об’єднати людей різних життєвих переконань і духовних уподобань. Маючи надзвичайно світлу вдачу й сильну харизму, їй вдавалося допомогти учням і їхнім вчителям розкрити у  собі найкращі властивості характерів, здібності й таланти, даровані Богом. Як досвідчений педагог і талановитий організатор освітньої справи на селі вона була вимогливою передовсім до себе і підтримувала в колективі відповідальність і вдумливість у ставленні до вчительської праці, особливу чудову ауру в школі, яка передовсім виявлялася у взаємній приязності й доброзичливості всіх, хто там вчився й працював. Була турботливою й люблячою дружиною й матір’ю прекрасних сина та доньки, осяяла щирою любов’ю дитинство чотирьох онуків.
В останню путь проводжали свою визначну односелицю всією громадою. Приїхали віддати шану своїй шанованій і авторитетній колезі вчителі та директори Кагарличчини і Київщини, які працювали разом із Галиною Михайлівною на благородній ниві української освіти, просвітництва й культури майже чверть століття. З’їхалися стрітівські кобзарі — і колишні випускники, і нинішні студенти школи. Прощально лунала неповторно-мелодійна гра  сумних бандур та спів кобзарів. Вона все в своєму житті робила з Любов’ю, як мудро зазначив священик.
Світла їй пам’ять.

Від імені педагогічного колективу і вихованців школи,
доцент Ірина ПАСЬКО

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment