Побачити Моне і Ренуара в Києві

У залах Національного художнього музею України демонструється виставка “Нормандія в живописі”, яка викликала небуденний інтерес у відвідувачів. Ми попросили Ігоря Дмитровича ЛІХОВОГО, давнього друга нашого тижневика і заступника Генерального директора Музею і куратора виставки, провести віртуальну екскурсію для наших читачів.
Кор.: Ігоре Дмитровичу, більшості українців пам’ятна назва легендарної авіаескадрилії “Нормандія-Нєман” — французько-радянського військового підрозділу часів Другої світової.
Ігор Ліховий: Виставка презентує іншу Нормандію — край художників. Справжні поціновувачі мистецтва у стилі імпресіонізм пов’язували образ цього краю, що розкинувся на атлантичному помор’ї Північно-Західної Франції, з одним із трьох найзнаменитіших регіонів Європи в історії образотворчого мистецтва другої половини XIX століття.
Адже саме тут, на фермі Сен-Сімеон, розташованій на мальовничому узбережжі Кот-де-Грас, група відкинутих примхливою та консервативною паризькою публікою французьких художників знайшла не лише притулок, а й свою унікальну майстерню під відкритим небом. Необмеженій свободі у виборі тем для картин сприяла прекрасна і не зіпсута людською діяльністю природа. Виставка передає високе відчуття гармонії, що була притаманна творчості цієї когорти сміливців, які кинули виклик консерватизму та закостенілості смаків своїх сучасників і перемогли, протиставивши їм власну творчу самореалізацію в мистецтві.
Минули десятиліття й імена Клода Моне, П’єра Огюста Ренуара, Густава Курбе, Каміля Коро увійшли до світової скарбниці живопису.
Кор.: Протягом вересня-жовтня кияни зможуть побачити роботи цих і менш знаменитих художників у залах Національного художнього музею. Розкажіть про організацію виставки “Нормандія в живописі”.
І. Л.: На виставці представлено 57 картин відомих французьких художників, виконаних олією на полотні, у кінці XIX—на початку XX ст. Під експозицію Музей відвів три виставкових зали, щойно оснащених новими системами охорони та кондиціювання, — адже вимоги забезпечення температурно-вологісного режиму та збереженості картин були завжди найважливішими.
Виконано низку побажань французьких партнерів щодо стану та кольорової гами інтер’єрів виставкових залів.
Ми вдячні Регіональній раді Нижньої Нормандії, яка рівно 20 років тому почала формування колекції “Нормандія в живописі”, а також особисто Президенту колекції та Генеральному куратору і Директору виставки пану Алену ТАП’Є за надану можливість показати роботи 32 художників у нашому музеї.
Зустріч українських шанувальників прекрасного з шедеврами французького живопису була б неможлива без участі Посольства Франції та особисто пана Посла Алена РЕМІ і його колег із Французького інституту.
Вагому підтримку проекту також надали Компанія “ПЕЖО В УКРАЇНІ” та Компанія JTI в Україні, а також Фундація Ігоря Воронова.
Кор.: Що заважає частіше реалізовувати подібні мистецькі проекти? Чи можливий показ колекції Національного художнього музею України за кордоном та в інших музеях України?
І. Л.: Аби всесвітньо відомі мистецькі колекції частіше експонувалися в Україні, треба прагнути цього, бути по-європейському відкритими, надійними партнерами. Ну і, звісно, мати належні умови — сучасну матеріальну базу та фінанси, що для українських музеїв часто є просто-таки непереборною перешкодою. Ми — не виняток, драматична ситуація склалась в останні десятиліття і довкола НХМУ, який володіє унікальною мистецькою колекцією — без перебільшення світового рівня, і при цьому одночасно у своїх залах експонує лише 2—3 відсотки творів із понад 40 тисяч, що зберігаються у фондосховищах. За свою понад столітню драматичну історію добре знаний серед киян і гостей міста “будинок з левами” так і не дочекався належної уваги й допомоги від влади. До наших проектів знамениті зарубіжні, та й наші провідні музеї, виставляють високі, але абсолютно справедливі умови, які для більшості вітчизняних музеїв і галерей не під силу виконати.
Та попри все Національний художній музей тільки за останні роки здійснив низку надзвичайно цікавих проектів, із яких найяскравіші враження, очевидно, залишили виставки творів Гойї з Іспанії, Піросмані з Грузії, експозиція старовинного українського портрета зі збірок вітчизняних музеїв та інше. А масштабна виставка “Український модернізм 1910—30-х років”, що відбулося 2006 року у Чикаго та Нью-Йорку, взагалі стала безпрецедентною культурною акцією.
Тож сподіваємося, що французький імпресіонізм, представлений у Києві творами Ренуара, Моне, Коро, Курбе та іншими визначними митцями, не залишать байдужими нікого зі справжніх шанувальників світового мистецтва і вони сприятимуть діяльності музею. Хтось стане постійним відвідувачем, а хтось сприятиме тим проектам, які вже задумані й вимагають здійснення, аби українські шедеври стали більш відомими та ближчими до загальноєвропейських цінностей.

Кор. “СП”

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment