Вавилонський клопіт

Олег Чорногуз — В.Ф. Януковичу

Олег ЧОРНОГУЗ

У першому рядку свого листа прошу у Вас вибачення, Вікторе Федоровичу. Бо так, як я Вас розумію, не розуміє навіть Ганна Герман. У другому рядку хочу сказати, що я, як ніхто, здогадуюся, як зараз Вам важко. З одного боку вибори на носі, а з другого, після Харківських угод… Ще раз вибачте… Я не за російський газ і чергову історичну здачу Севастополя. Я про Вашу сміливу заяву у Харкові, що Ви й надалі, хоч би де виступали, розмовлятимете винятково регіональними мовами, перед народами й народностями, які в Україні нібито щезають, як роса на сонці. А Ви як великий гуманіст нашого часу хочете, щоб вони ожили. Особлива у Вас турбота про російську мову, яку вже не почуєш не те що у Вашій адміністрації, чи то в парламенті й навіть у Кабінеті Міністрів України, а в кабінеті Миколи Яновича Азарова й поготів.
Скажу Вам відверто, Ви поклали на свої президентські плечі таки чималеньку ношу. Я сьогодні певний, що навіть вавилонський цар (забув як його звати, бо його прізвище кануло в Лету, а Біблія не про всіх поіменно повідомляє) не зміг ту ношу підняти, коли задумав збудувати Вавилонську вежу. Бог йому завадив і народ. Небо йому підсунуло таку свиню, як Вам Ківалов і Колесніченко. Бог у вавилонського царя відібрав державну мову, а будівельникам вежі (вважайте — будівельникам відродженої держави) підсунув регіональні мови, як Вам Ківалов із Колесніченком. Одне слово, Він їх розвів як “сліпих котят” за образним висловом Чечетова, разом із Литвином, який, очевидно, жив під час того вавилонського стовпотворіння і знає, що це таке не з чужих уст.
Тепер Ви маєте вавилонський клопіт — вчити у шаленому темпі всі ті регіональні мови за харківським методом “Єшко”, чи “Ешко”. Питається: а воно Вам потрібно? Такий тягар на президентську голову. І це в той історичний момент, коли час державу будувати, а не руйнувати, а Вам доводиться “гуманітарною освітою” займатися.
Між цими гуманітарними заняттями, я чув із преси, Ви ходите у церкву Московського патріархату. Там Вам також виспівують молитви регіональною мовою, Ви б (щиро раджу) після якогось чергового молебня попросили митрополита Сабадана показати Вам ті сторінки у Святому письмі, де пишеться про те Вавилонське будівництво. Ви ж знаєте, Біблія поганому не навчає. Може, Ви хоч із Біблії взяли б собі щось розумне на озброєння. Не весь час же Вам прислухатися до Ківалова, Колесніченка чи Костусєва з Константіновим.
Якщо ж Біблія виявиться не регіональною мовою, що в Україні майже щезла (за винятком церков Московського патріархату), то пакі, пакі, хай пані Герман Вам знайде учителя зі староболгарської мови, щоб Ви остаточно закінчили цикл усіх регіональних мов в Україні і української церкви Московського патріархату.
Можна ще одну пораду висловити щодо успішного будівництва держави? Тут, щоправда, Вавилонською вежею не пахне. Битою цеглою з тієї вежі — також. Візьміть, наприклад, Російську Федерацію, президента цієї держави, який, кажуть, хоче стати імператором, а коли це йому вдасться, то Ви станете у нього губернатором, бо до цього йдеться, якщо у Вашому уряді Табачнику програму з вивчення регіональної мови в українських школах складають уже в Московському посольстві й консульствах.
Я до чого веду. Пан Путін (регіональною мовою нацменшини в Україні — госпадін) оту Європейську хартію і на поріг Держдуми не пустив, щоб і Держдуми, як Вавилонської вежі, не розвалити. Бо він, прочитавши її, на мить собі уявив, якщо його двадцять одна (21) автономна республіка плюс Осетія і Абхазія заговорять водночас на регіональних мовах, то йому не тільки грошей на перекладачів не вистачить, а навіть нагайок і куль, щоб те різношерсте стадо овечок назад загнати в отару, аби з Російською Федерацією не сталося того, що відбулося у Вавилоні в ті далекі, але досі пам’ятні для нас часи, дякуючи святій Біблії. Він, як правитель своєї країни, одразу зрозумів, по чому фунт ізюму (на регіональній мові — фунт родзинок): еРФе розпадеться, як її попередниця Золота Орда, на московські улуси.
Є ще один історичний приклад, Вікторе Федоровичу, Америка. Точніше, США. Сюди можна приплюсувати й Канаду. Але давайте не бігатимемо за двома зайцями. Отже, США, де зараз за президента Ваш приятель, якому Ви привезли нещодавно, як сувенір з України, півтора чи два кілограми збагаченого урану на довгу згадку. Ви з ним можете поспілкуватися його державною мовою, оскільки там регіональної нема. Так-от, коли вони, американці, будували державу, то думали, щоб США стали однією з наймогутніших держав світу. Потім Джордж Вашингтон (це той, якого згадував наш Шевченко — мовляв, чи діждемося свого Вашингтона) зібрав у себе всіх чиновників. Ну, майже так, як Ви українську інтелігенцію у Форосі, а потім за методом Чечетова провели їх, як сліпих “котят”, висловлюючись регіональною мовою. Деякі з них, українських інтелігентів, після царського обіду в царському селі, поспішили навіть дати інтерв’ю ще біля трапу літака у Сімферополі. Мовляв, усе буде добре. Гарант ночами не спить, доопрацьовує закон про регіональні мови, а заодно і вивчає їх.
Віктор Федорович, як Йосип Сталін, той закон вивчив за одну ніч. Глибоко вивчив, бо ще в української інтелігенції (я б додав — у моральних авторитетів) у шлунках царські, регіональною мовою кажучи, яства не перетравилися, як Ваше перо, Вікторе Федоровичу, побігло зліва на право (як під фотографіями українці пишуть) і підписало той закон. Я маю на увазі перо середнього роду, а не Вас, Вікторе Федоровичу. Бо ж Ви чоловічого роду. То тільки Путін Вас вважає, що Ви середнього чи нижче середнього, віддаючи перевагу байкерам. Але то інша тема. Я ж сьогодні про регіональні мови.
Так-от, Джордж Вашингтон (а може, то був інший американський президент, але не Рузвельт, та суть не в імені, а в справі!) зібрав у себе своїх американських моральних авторитетів, а серп (ну, той, яким… А втім, я цього не згадуватиму, бо у Вас одразу виникнуть неприємні асоціації, а я щиро Вам бажаю добра, як і своєму українському народові) про всяк випадок викинув за двері і сказав:
— Дорогі мої, нам сьогодні потрібно ухвалити закон про мови. Але умова, щоб Америка стала сильною, могутньою, непереможною, одним цілим, мова має бути тільки одна. Щоб із нами не трапилося так, як у Вавилоні. Які в кого пропозиції?
Пропозицій, кажуть, було три: французька, німецька, англійська. До голосування допустили тільки дві. Німецьку й англійську. Проголосували. Одним переможним голосом перемогла англійська.
Із того часу (і вже понад 200 років) англійська мова об’єднала і англійців, і французів, і німців, і українців, і євреїв, і поляків… і назвала їх американцями. Тим усім американцям, Вікторе Федоровичу, дозволи будувати свої церкви, костьоли, синагоги, мечеті й регіональні мови вивчати за бажанням батьків при церквах, синагогах чи костьолах, щоб ті мови не вимерли і це, уявіть собі, без допомоги Європейської хартії. Отаким мудрим був той Джордж Вашингтон і його моральні авторитети. Америка й досі процвітає.
А Ви пішли іншим путьом, як казав Ленін. Вавилонським. Може, все-таки зміните курс на сто вісімдесят градусів у зворотний бік? За прикладом США чи РФ?! Невже Вам не хочеться, щоб Україна також стала великою і могутньою державою?!
А втім, Вам видніше. Один хоче увійти в історію, другий вляпатися в неї. Ви з Литвином, вочевидь, вибрали друге. А шкода. Насамперед народу, який, було, об’єднався після Євро (не тих, що у Верховній Раді у мішках шлункоїдам видають) й Олімпіади, а Ви його, український народ, знову розділили, щоб імперія владарювала, а не Ви. Особисто.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment