Сергій ГОРИЦВІТ
Упродовж дев’яти літ “Мазепа-фест” у Полтаві радував українську спільноту своєю високою духовною тональністю та сучасним українським мистецтвом. Десятий, знаковий рок-фестиваль не відбудеться… Що втратила Полтава, а разом із нею і вся Україна? Яким задумував і плекав фестиваль його ініціатор і незмінний директор, депутат Верховної Ради, голова обласної організації товариства “Просвіта” Микола Кульчинський?
Основне завдання фестивалю — вшанування пам’яті гетьмана Івана Мазепи і козаків, які трагічно загинули в Полтавській битві за волю України, а також популяризація кращих зразків українського мистецтва. “Ідея була підказана діяльністю “Просвіти” і Народного руху України, — розповідає Микола Кульчинський. — Починаючи з 1988 року, ми у Полтаві постійно відзначали трагічну подію української історії — полтавську катастрофу. Влада завжди помпезно відзначала в імперському стилі “праздник русской виктории”. Нас це принижувало, і 1988 року ми не допустили такого святкування. У Полтаву тоді мала прибути так звана “Спілка російської молоді” (півтори тисячі осіб). Та патріотичні сили Полтавщини заблокували все, що можна заблокувати. Унаслідок цього приїхали тільки 40 осіб. Гучно відзначати імперські перемоги й катастрофи для України ми, звісно, не дозволили. І далі проводили заходи на кшталт ланцюга пам’яті “Від ката Петра до ката Сталіна”.
А 2003 року на Співочому полі імені Марусі Чурай стартував “Мазепа-фест” як рок-фестиваль. Виступали відомі гурти: “Плач Єремії”, “Кому вниз”, “Гайдамаки”, “Вася Клаб”, “Сад”, цікаві полтавські ансамблі. Наступні фестивалі тривали вже по два-три дні. Коли програму поповнив день кобзарства, то свято набуло формату етно-рок-фестивалю. Усіх вразив концерт за участю 90 бандуристів, кобзарів і лірників з усієї України. 2007 року концерти кобзарства й авторської пісні відбувалися у Полтавському академічному обласному українському музично-драматичному театрі імені М. В. Гоголя. Наступного року вирішили провести дні народної музики.
Згодом на фестивалі стали постійними дні українського кіно. Полтавці переглядали “Молитву за гетьмана Мазепу”, “Пропалу грамоту” та багато інших фільмів Михайла і Юрія Іллєнків, також “Голод-33” і “Владика Андрей” Олеся Янчука. У рамках гетьманської мистецької імпрези Івано-Франківський академічний обласний український музично-драматичний театр імені І. Франка презентував полтавському глядачеві виставу “Солодка Даруся” за однойменним романом сучасної письменниці Марії Матіос. Маючи вже у творчому арсеналі дні кіно, анімації, театру, народного мистецтва, бардівської пісні й рок-концерти, організатори “Мазепа-фесту” мріяли провести ще й фестиваль хорової музики імені Кошиця. Ідея ця народилася, коли 2009 року на вечорі української героїчної пісні виступав чоловічий хор “Чумаки” і солісти Національної опери брати Петро й Павло Приймаки.
Та багатьом добрим намірам і задумкам поки що не судилося збутися. Цьогорічний, ювілейний (десятий) “Мазепа-фест” не відбувся, бо на його проведення забракло коштів. А такий масштабний захід потребує як мінімум 350 тисяч гривень. Місцева влада, не зацікавлена у популяризації Івана Мазепи, від будь-якої підтримки фестивалю відмовилася, спонсорів теж не виявилося. На думку Миколи Кульчинського, нинішній владі не потрібна розумна країна, вона не зацікавлена у вихованні патріотів, їй потрібне затуркане “совєцьке” бидло. Можновладці бояться навіть самої назви фестивалю, цураються всього українського, бо в моді нині “двуязичіє”.
Здавалося, що врятувати фестиваль мали б опозиційні партії, які нині витрачають шалені кошти на виборчу кампанію. Чому б їм колективно не влаштувати полтавцям свято мистецтва, а собі PR-кампанію? Так ні, не прочитаєте ви в їхніх нинішніх передвиборних програмах, як вони збираються рятувати культуру, яка ледь-ледь жевріє, бо все ще фінансується за залишковим принципом.
Все ж віримо, що просвітницько-мистецький “Мазепа-фест” не лише відродиться з попелу, як птиця Фенікс, а й стане найпрестижнішим істинно українським фестивалем. Адже прихильників його надихає наш справжній національний герой — незламний, мудрий, щиросердний та безмежно відданий народу Іван Мазепа.
