16 вересня, у день 12-ї річниці зникнення Георгія Ґонґадзе, у Львові знову, як і в минулі роки, зібралися біля пам’ятника Т. Шевченку (у Києві — на Майдані Незалежності), щоб вшанувати пам’ять його та ще 61 журналіста, які загинули в Україні за останнє двадцятиріччя.
Учасники акції наголосили, що вбивство Ґонґадзе змінило обличчя країни, але так і залишається нерозкритим. Сьогодні засуджено лише безпосередніх виконавців убивства, а їхній ватажок перебуває під судом і називає серед винних прізвища тих, про кого ми і так знаємо з плівок Мельниченка. Та всі вони й досі на волі. Усі живуть, не ховаючись і навіть не соромлячись.
На думку учасників акції, ці 12 років можна сміливо назвати роками політичного цинізму, який має не лише моральний, а й прикладний аспект. Сьогодні ми спостерігаємо, як затискається через правоохоронні органи та суди вільне слово, як охоронці народних депутатів і Президента б’ють журналістів, як відбираються ліцензії та зникають з ефіру неугодні владі ЗМІ. Усе це — наслідки досі нерозкритого вбивства Георгія Ґонґадзе. І в цьому провина не лише політиків, а й суспільства, яке не бажає впливати належним чином на них.
Після хвилини мовчання учасники колоною зі свічками пройшли до Дерева пам’яті Георгія Ґонґадзе на проспекті Свободи та встановили свічки біля його портрета.
Акції зі вшанування пам’яті Георгія Ґонґадзе та всіх загиблих журналістів відбулися у Києві, Львові, Дніпропетровську, Рівному, Дрогобичі, Тернополі, Білій Церкві. У Коломиї в храмі Святого архістратига Михаїла (УГКЦ) відправили панахиду за журналістами, які загинули за роки незалежної України, та молебень біля фігури Матері Божої (бульвар Лесі Українки).
Заходи відбувалися без партійної та організаційної символіки.