Зуби дракона

img_0274Звістка про пленарне засідання Київради, у порядок денний якого представники партії влади мали намір внести питання про введення в столиці російської мови як регіональної (фактично — другої державної), вмить облетіла місто. За кілька годин до початку її роботи численні представники політичних партій, просвітяни, депутати зібралися на Хрещатику. Здається, влада, передбачаючи реакцію киян, теж не дрімала: майже водночас перед Київрадою розпочався мітинг нібито ветеранів і забудовників. Розташувавшись поруч, вони на всю потужність звукопідсилювальної апаратури намагалися заглушити тих, хто виступав проти чергового антиукраїнського злочину. Проте ті, що протестували проти глуму маріонеткової влади над українством і державністю, переважали.

Микола ЦИМБАЛЮК

На сходах, під флагштоком, на якому 21 рік тому було піднято український національний прапор депутатами Київської міськради першого демократичного скликання, ряхтіли прапори, плакати, транспаранти. Один із них одразу впадав у вічі: на широкому полотнищі мапа ніби ведення бойових дій в Україні; східна і південна частина (ті області, заради яких затвердили російську як регіональну) зафарбована в темний колір, на цьому тлі — стрілки ударів із Харкова, Донецька, Миколаєва, вістря яких спрямовані в серце держави — Київ. А над стрілками прапорці Партії регіонів і комуністів, якщо придивитися — точнісінько російський триколор. Хто не забув історію, той погодиться, що до болю знайома тактична мапа лихої пам’яті 1918-го. Чим усе це закінчилося для українців, можна пригадати.
І сьогодні повторюється минуле. Але нині якщо навіть відкинути відверто антиконституційне  ухвалення мовного закону, ситуація стає схожою на фарс. Як підтвердження — поспіх, з яким представницька влада деяких областей, районів і міст рапортують про введення на своїй території російської мови як регіональної. Тим самим цинічно нехтуючи відповідну статтю Конституції (Основного Закону) України щодо єдиної державної — української. Мовчить гарант, мовчить Генеральна прокуратура. Уже надто сміхотворна, запопадлива поквапливість з рад регіональних змусила навіть Вадима Колесніченка визнати, що закон не потребує подібного підтвердження на місцях. Однак маховик уже розкручено, та й кукловодам потрібен ефект повної перемоги. Для цього їм треба “взяти” столицю України, бо інакше всі їхні дії залишаються маргінальними. Тож питання щодо російської мови в Києві набуло для них не стільки тактичного, як стратегічного значення. “Візьмемо Київ, капітулює вся Україна”, — напевно, вони так вважають.
Зовнішній наступ активно підтримують дії п’ятої колони. Так, один із промовців на мітингу біля Київради, генерал міліції, а нині кандидат у депутати Віталій Ярема навів такий факт. Відомий україноненависник, українофоб, міністр освіти Табачник, який тепер входить до першої десятки партійного списку регіоналів, звернувся до голови КМДА з пропозицією ще не добудовану гімназію в Дарницькому районі зробити російською. Кияни-дарничани вмить відреагували на цю ситуацію. За кілька днів зібрали близько 3 тисяч підписів із вимогою до влади поважати їхні права і не ухвалювати подібного рішення. Рішучість громади дала результат: вовтузня “русскоміровців” навколо гімназії поки що призупинилася. І мав рацію Ярема, коли звинуватив владу міста в лукавстві щодо турботи про потреби киян. Бо ні проблеми з Бортницькою станцією аерації, ні сміттєспалювальний завод, що отруює повітря мало не всього південного Лівобережжя столиці, ні корупція серед чиновництва, ні розкрадання бюджетних коштів, ні зростання злочинності її не цікавить. На першому плані у неї, бачте, введення російської…
Про вороже ставлення до киян чинної влади як до остаточно підкореної людності говорив народний депутат Олександр Чорноволенко. І навів приклад: Верховна Рада ухвалила такий закон, згідно з яким у киян відбирається до держбюджету 50 % податку на доходи фізичних осіб, що збирається у столиці. У Донецьку ж залишаються всі 100 %, те саме в Одесі, Севастополі, деяких інших містах, ради яких очолюють лави сил, що насаджують російську як регіональну. Що називається, за наше жито нас і б’ють.
Провладні ландскнехти, доки остаточно не взяли під свій контроль ситуацію і в столиці, і в Україні загалом, поки що ратують за одну-єдину (могучій язик!) регіональну. Зараз вони рвуться до влади —  незабаром вибори до Верховної Ради. Для нас, як і для них, вони можуть стати визначальними. Провладним є що втрачати, тож жодними засобами не гребують. Хижий вишкір не віщує нічого доброго. Наприклад, за день перед тим у Києві(!) їхні молодики розкидали агітаційні намети, жорстоко побили, завдавши кілька ножових поранень, одного з помічників Дмитра Андрієвського, кандидата в народні депутати від опозиції. “Вони думають, — говорив інший учасник мітингу, — що повернули Київ і всю Україну в Донбас початку 1990-х. Нічого не вийде! Ми станемо на захист народу і демократичних засад нашої держави. Ми скажемо “ні” цій кримінальній владі, цьому мафіозно-кримінальному бульдозеру!”.
Сергій Терьохін був небагатослівним. “Вони вчора, — сказав він, — обікрали український народ, відібравши у нього заводи і фабрики, сьогодні розкрадають національне багатство — землю”. Тепер ще замахнулися й на мову. У Терьохіна двоє дітей: сину — 24, доньці — 8. Старший знає п’ять мов, молодша — три. Але знають, люблять і пишаються єдиною — українською.
Нині у переважної більшості свідомого українського громадянства (не лише українськомовного) немає ілюзій щодо мети ухвалення нинішньою партією влади Закону “Про засади державної мовної політики”. Це утвердження “Русского міра” як чергового кроку до ліквідації української державності. Зрештою, голова фракції регіоналів у Верховній Раді України Олександр Єфремов, та й інші представники проросійських сил не приховують своїх намірів щодо введення російської мови як другої державної. 21 вересня один із депутатів від Партії регіонів Олександр Чорноморський зареєстрував законопроект № 11243, яким, внісши кілька поправок у недавно ухвалений Закон, передбачається введення в Україні другої державної — російської. Як бачимо, у “них” слова не розходяться з ділом. Їхнім “дєлом”. І все це під лукаві, нібито розважливі запевнення регіонального гаранта про турботу щодо державного статусу мови титульної нації.
Чи змиряться з цим кияни, уся свідома українська спільнота? Принаймні перша її реакція в столиці на задум провладної більшості змусила Київраду відкласти це питання. Пропозиція опозиції ухвалити рішення про мораторій на його розгляд теж не пройшла. Отож усім зрозуміло, що противник відступати не збирається. Не для того він запалив пів-України, посіявши зуби дракона серед українців. Його плани на цьому не закінчуються…

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment