Коли не можна, отже, «все можна»?

Як виграти парламентські вибори, маючи підтримку виборців, близьку до нуля? Це унікальне завдання вирішує зараз партія влади, яка зробила все, аби скомпрометувати, зганьбити за ці два з половиною роки саму себе. Якщо не можна виконати це завдання законно, отже, на думку влади, “все можна” в обхід закону і цивілізованих суспільних норм. Ідеться про трьох китів виборчої кампанії влади: формування ручних комісій, перешкоджання опозиції у веденні її виборчої кампанії, небачений досі адміністративний ресурс, тобто тиск, особливо з боку місцевої влади, звісно ж, з благословення, якщо не сказати — за вказівкою згори.

Петро АНТОНЕНКО

Влада “не може”?
До чого дійшло самодурство місцевої влади і її підручних судів, показала історія в Чернігові, яка днями вийшла на головні сторінки інформагенцій. На цей понеділок, 1 жовтня, на центральному майдані міста було заплановано мітинг опозиційних сил за участю лідера виборчого списку Об’єднаної опозиції Арсенія Яценюка. Місцеві організації партій “Батьківщина” і “Фронт змін” завчасно подали заявки-повідомлення на цю акцію. Але Чернігівська міська рада подала позов до місцевого окружного адміністративного суду з вимогою заборонити цей мітинг. Слухняний суд у п’ятницю виніс ухвалу про заборону акції за заявкою “Батьківщини”, в суботу виніс таку ж ухвалу щодо подання “Фронту Змін”.
Дивує крайній цинізм мотивації, якою міська рада аргументувала вимогу заборонити мітинг, і цю мотивацію повністю підтримав так званий суд. У поданні було сказано, що міська влада не може забезпечити громадський порядок під час акції.
Що означає ця блюзнірська заява? Що влада визнає: вона не здатна забезпечити демократичні права своїх громадян, гарантовані їм Конституцією України. Після таких заяв владі, і не лише міській, просто треба подавати у відставку. Але дикунство тут ще й в іншому: влада наперед записує своїх громадян у злочинці, порушники закону і правопорядку. Замість презумпції невинуватості вводиться абсолютно протилежне поняття — презумпція винуватості. Тобто ми з вами можемо вчинити злочин. Отже, мітинг треба заборонити. Але за цією єзуїтською логікою не можна йти в магазин, на ринок, у театр, на стадіон, адже й там “можуть бути” порушення громадського порядку, а влада “може не забезпечити” його охорону.
Врешті, у неділю столичний Апеляційний адміністративний суд скасував обидва абсурдні рішення Чернігівського суду, цілком резонно визнавши, що міська влада і місцевий суд грубо порушують право громадян на мирні зібрання і право на рівність усіх у веденні виборчої кампанії. Мітинг опозиції відбувся і пройшов ще з більшим успіхом, чому посприяли і недолугі дії влади щодо спроби його заборони.
Подібне відбувається нині скрізь. Місцева влада, яка отримала згори вказівки забезпечити по своїх областях, районах, містах “потрібну цифру голосів”, лізе зі шкіри і топче закони. Щодо наших судів — ця історія теж, на жаль, типова. За підрахунками Центру політико-правових реформ, лише за перше півріччя місцеві суди в Україні винесли заборони на проведення 81-ї акції громадян. Це були заплановані мітинги, пікети протесту з різних соціальних проблем, проти порушень прав і свобод громадян. Мотивація місцевої влади для заборони мирних зібрань, слухняно проштампована судами, була дикунською: люди “можуть порушити” закон і порядок.
Схоже, громадяни стають для нашої влади, для чиновників, так званого правосуддя, чимось зайвим. То, може, й вибори уже проводити без громадян?

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment