Не впадайте в непрощенний гріх…

“Ні на мить, ні на макове зерно не можна допускати в свою душу думки про поразку. Бо хто допустив у свою душу поразку, той не боєць, його треба відкинути, він не здатен боротися й захищати”.

Філарет,
Патріарх УПЦ КП

Чому я тут? Ідеться не просто про політику, ідеться про те, бути чи не бути Українській державі. Бути чи не бути українській мові в Україні… Тому наша Церква не може стояти осторонь.
Русифікація України йшла двома напрямами: через Церкву й через освіту. Нині ми бачимо в Україні основних антиукраїнських діячів: московського патріарха Кіріла, який пропагує тут “русскій мір”, і міністра освіти Табачника. Небезпека для українського народу, для Української держави йде насамперед від Церкви й освіти, очільниками яких вони є. Тому УПЦ КП, яка є частиною українського суспільства, усвідомлюючи навислу загрозу, не може не захищати українську мову. Наша Церква підтримує цей рух. Багато хто з українців, на жаль, ще й досі не надає цьому питанню належного значення.
Дехто вважає, що, мовляв, немає значення, чи діятиме цей Закон, чи ні, бо українці все одно говоритимуть українською. Та це не так! Бо ухвалений Закон — підготовка до широкого наступу на знищення української мови. А знищення української мови — знищення української нації. Тому не треба бути байдужим.
Я дуже здивований, що для проведення Форуму нам відмовили у багатолюдніших аудиторіях. Хто відмовив? Українці відмовили! Які ж вони українці, якщо не розуміють, що перед нами стоїть питання: бути чи не бути? Зрозуміймо: мова важливіша за хліб, бо належить до духовних, вічних цінностей, а хліб — до тимчасових. Співаємо, що “Душу й тіло ми положим за нашу свободу…”? Для чого ж лицеміримо, що “Душу й тіло ми положим…”? Не впадаймо у непрощенний гріх… Ми мусимо мобілізувати весь народ на захист української мови й Української держави.
Не з’їдайте один одного! Бо це тактика боротьби ворогів: посварити українця з українцем, а потім панувати над усіма. Тому об’єднуймося, не критикуймо один одного. Відкиньте це, бо то диявольський шлях із метою знищити нас. Перед нами нині найголовніше — захистити українську, щоб вона була справді державною мовою в Україні. Не треба багато говорити, чи має право Україна мати українську мову державною. Наприклад, Німеччина — чи має турецьку мову державною? А там же турків до 10 мільйонів. Франція захищає свою державну мову — французьку. А Росія? Що, у Росії дають можливість українцям розмовляти українською? А там мільйони українців живуть. Українська мова в Росії не має жодного права. А нам вказують на права російської мови. Ми не проти російської (у нас говорять і російською), ніхто її не пригнічує й не утискає. Але державна мова мусить бути одна, тільки українська.
Тепер щодо того, що маємо робити. Грядуть вибори, яких усі бояться. Ми повинні виступити з ініціативою: голосувати тільки за ті партії і за тих кандидатів у народні депутати в мажоритарних округах, які захищають українську мову. А якщо мовчать, не мають у своїй програмі зобов’язання про захист української мови, то не треба за таких голосувати. Бо вони не  державники, вони не захищатимуть інтереси Української держави. Якщо вони не захищають мову корінного народу, то як же захищатимуть Українську державу, економіку, культуру і взагалі наші інтереси? Тому таких депутатів нам не треба в парламент.
Нас зібралося небагато, тому що приміщення не дозволяє (у Києві близько десяти установ і організацій, навіть незалежних, що мають великі актові зали, і всі відмовили ВУТ “Просвіта” в оренді приміщення на час проведення Форуму. — Кор.), а так би було набагато більше. Але звідсіля пішла та українська сила, яка привела до утворення Української держави. Тому звідсіля мусить піти і захист Української держави. Ми не повинні думати, що нас переможуть, хоч Росія докладає величезних зусиль, щоб підкорити нас. І так триває протягом уже 20 років. Але не вдасться Росії підкорити Україну. Це не значить, що ми можемо заспокоюватися і сидіти кожен у своїй хаті скраю. Ні, твоя, кожного із українців хата не мусить бути скраю — тіло, душа, голова повсякчас повинні працювати, боротися за Україну. Ні на мить, ні на макове зерно не можна допускати в свою душу думки про поразку. Бо хто допустив у свою душу поразку, той не боєць, його треба відкинути, він не здатен боротися й захищати. І не біймося. Боятися треба лише Бога! І зради треба боятися, зради своєму народові. Я переконаний — лише тоді ми переможемо і захистимо українську мову, захистимо Українську державу. Слава Україні!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment