Щоденники Довженка повертаються в Україну

У столичній агенції Укрінформ відбулася прес-конференція керівників державних архівних служб України і Росії з приводу завершення підготовки до друку повного видання “Щоденників” Олександра Довженка. Перед журналістами виступили голова Державної архівної служби України Ольга Гінзбург і керівник Федерального архівного агентства Російської Федерації Андрій Артізов. Вони повідомили, що вперше “Щоденники” Довженка буде видано без будь-яких купюр, архівісти зробили свою справу, і зараз книга у виробництві в харківському видавництві “Фоліо”. До кінця цього року видання обсягом майже тисячу сторінок з ілюстраціями побачить світ.

Петро АНТОНЕНКО

Активну участь у роботі над підготовкою щоденників до видання взяв голова Національної спілки кінематографістів України Сергій Тримбач. Ось що він сказав на прес-конференції:
— Цей щоденник у майбутньому увійде до першого повного видання творів Олександра Довженка, а з урахуванням нинішніх технологій зібрання міститиме й фільми видатного режисера.
Мені було цікаво працювати над виданням із високопрофесійними фахівцями Державного архіву літератури і мистецтв Російської Федерації, які мають великий досвід видання важливих праць.
У чому особливість нинішнього видання? Досі тексти щоденника виходили українською або російською мовами, без посилання на оригінал. А він мав різний вигляд. Тут ми побачимо, як це писав Довженко. Більша частина тексту українською мовою, ці записи друкуються із перекладом російською. Менша частина в оригіналі була написана російською мовою, це друкуємо без перекладу.
Як відомо, вперше “Щоденники” Довженка були опубліковані у 1960-ті роки в 5-томному українському виданні, а згодом у 4-томному російському. Окремо виділялися власне щоденник і записні книжки Довженка.
Скільки текстів “Щоденників” досі не публікували? Близько 20 %. Це записи 50-х років, коли автор приїздив до Нової Каховки. Після важких для нього перипетій довкола “України у вогні” він ніби відроджувався до творчості. Він болів за Україну, національним пророком якої себе відчував. І Україна для нього теж була не лише реальністю, а й фантазією, ідеальним світом, який створили Шевченко, Гоголь, він, Довженко. Україна — як мрія, якої він прагнув. Тому тим важливіша публікація цих сокровенних записів Довженка, які показують, як він мучився, мріяв.
Генеральний директор видавництва “Фоліо” Олександр Красовицький почав із того, як продаються зараз книги Довженка:
— Їх не так багато на книжковому ринку, але за рейтингом електронних книг видавництва “Фоліо” Довженко другий рік поспіль на першому місці. І щодо друкованих книг, то регулярно видаємо додаткові наклади. Творчість такого письменника, як і Гоголя, Булгакова, Шевченка, є об’єктом дослідження вчених обох країн, і Росії, і України. Наше видавництво цікавлять особистості, яких можна назвати національними героями. Довженко, безумовно, є таким, і сам факт, що вперше щоденники підготовлені в первісному вигляді і що за 50 років вони не стали менш актуальними, говорить сам за себе. Оскільки кінотворчість Довженка давно увійшла в скарбницю світової культури, гадаю, велика ймовірність перекладу цієї книги іншими мовами. У нас уже є добрий досвід співпраці з російськими архівними службами. Сподіваємося і на спільну співпрацю, нові публікації до 200-річчя з дня народження Шевченка.
На прес-конференції було озвучено ще одну гарну новину. Україна отримала від Федерального архівного агентства Росії копію фільму “Зачарована Десна”, знятого 1964 року за знаменитою повістю Довженка його дружиною Юлією Солнцевою.
У прес-конференції взяла участь і директор Державного архіву літератури і мистецтв Російської Федерації Тетяна Горяєва. Саме в цьому величезному архіві зберігається, зокрема, і архів Олександра Довженка, що його передали туди спадкоємці. Тут і його “Щоденники”, над виданням яких працювали російські та українські архівісти. Ось як відповіла Т. Горяєва на запитання: що такого було у тих текстах щоденників Довженка, які не друкувалися цілих півстоліття?
— Кожен спадкоємець якщо й видає за життя якісь передані йому архіви, намагається все ж вносити в них певні купюри, щоб якісь найбільш інтимні, чуттєві фрагменти не потрапляли в друк. Так, наприклад, вчинила дочка Марини Цвєтаєвої Аріадна Ефрон, котра засекретила архів своєї матері до 2000-го року. Вона передала нам архів 1974-го, за рік до своєї смерті, і сказала, що хоче, щоб перш ніж стали доступними ці записи її матері, до читача повністю дійшла творчість поетеси. І коли ми нарешті почали видавати цей архів, зрозуміли всю правильність такого рішення дочки поетеси. Подібне з архівом Ольги Берггольц, який ми лише зараз повністю готуємо до друку. Це величезний архів, щоденники, які письменниця вела десятки років, усе, крім того, що зникло при її арешті. Іде чимало дискусій: чи публікувати подібні матеріали? Але наш підхід такий: ми публікуємо все повністю.
Щодо архіву Довженка. Ми зберігаємо в архіві і його листування, зокрема й особисте, з жінками, близькими його серцю. Ця частина архіву була закрита. Але Довженко взагалі довіряв паперу найсокровенніші свої думки, без самоцензури, і ці записи іноді обпалюють, буває, й жорсткістю до близьких людей. Але таке теж треба розуміти. Це художник, людина чутлива. Довженко багато пережив під час війни, стан його часом був дуже тяжким. Але все це — документи епохи, і вони цінні для нас. І для молодого покоління, яке мало б зрозуміти, якою була та епоха.
Керівник Федерального архівного агентства Російської Федерації Андрій Артізов додав:
— Я прочитав усі ці тексти. Добре знаю ту епоху, але для мене було відкриттям, як Довженко одразу після Ялтинської конференції глав держав антигітлерівської коаліції — Сталіна, Рузвельта і Черчіля 1945 року відреагував на парадну реляцію в пресі про цю подію. Він абсолютно пророче передбачив, що трапиться з цією коаліцією після війни, як буде змінюватися світ. Він не був політиком, у нього не було інформації від дипломатів, спецслужб, але у нього було чуття художнього прозріння.
Отож чекаємо на швидкий вихід друком цього унікального видання. А щойно отриманий фільм “Зачарована Десна” переданий до Центрального державного кінофотоархіву України і нині він доступний дослідникам. Керівництво Державної архівної служби і Спілки кінематографістів звертається до українських телеканалів із пропозицією показати цей фільм українським глядачам.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment