Якщо мовчатимемо, то в медіа і суспільстві настане «хвилина мовчання»

dsc04988У понеділок і вівторок під стінами Верховної Ради тривала акція протесту журналістів проти спроби ухвалити в парламенті закон про наклеп. Ця спроба влади душити свободу слова сконсолідувала не лише журналістів, а й широку громадськість, адже вільне суспільство неможливе без вільного слова.

18 вересня Верховна Рада проголосувала в першому читанні законопроект, підготовлений депутатом від Партії регіонів Віталієм Журавським — про внесення до Кримінального кодексу статей, що передбачають посилення відповідальності “за наклеп”, аж до порушення кримінальних справ. У чому суть пропонованого закону? Якщо слідство і суд встановлять, що в публікації чи сюжеті мас-медіа є неправдиві свідчення, що ображають честь і гідність якоїсь людини, тобто наклеп, винному загрожують величезні штрафи, а в деяких випадках навіть тюремне ув’язнення терміном до 3 років. За цей закон проголосували 244 депутати, зокрема майже в повному складі фракція Партії регіонів, повністю комуністи, 19 з 20-ти депутатів Блоку Литвина, а також частина позафракційних.
Автор закону посилається на те, що подібна відповідальність існує в низці країн Заходу, наприклад, Німеччині. Але там це давно вже “мертва” норма закону, яка востаннє застосовувалася у фашистській Німеччині часів Гітлера. А головне — чи можна порівнювати демократичне незалежне правосуддя Європи з нашим, кишеньковим? А саме суди, за скаргою ображених публікаціями, остаточно встановлюватимуть, що це є наклеп, що журналіста, взагалі автора публікації, яким може бути будь-який громадянин, можна ув’язнювати. Знаючи наші реалії, неважко передбачити, що такий закон стане кляпом, аби затулити рота пресі й завадити їй викривати корупцію посадовців.
У нашому законодавстві існує положення про відповідальність за образу в медіа честі й гідності. Але це цивільна відповідальність, тобто ображений публікацією подає цивільний позов до суду на автора і ЗМІ і просить встановити, що йому завдано моральної і матеріальної шкоди, за яку вимагає компенсації. І такі позови давно стали у нас звичними, що іноді призводить до драконівських санкцій, які можуть потягти і закриття газет. Але цього владі, чиновникам, корупціонерам, наляканим викривальними публікаціями, виявилося замало: пропонують ввести кримінальну відповідальність.
Протягування одіозного закону викликало таку хвилю критики й несприйняття в суспільстві, що партія влади поспішила відхреститися від цієї затії, а автор законопроекту подав у парламент проект постанови про зняття закону з розгляду. Але за це мали проголосувати самі депутати.
Тому в понеділок на акції протесту журналісти вимагали негайного включення до порядку денного ВР постанови про відкликання одіозного закону. Це була всеукраїнська акція — подібні мітинги і пікети того дня відбулися в Одесі, Херсоні, Миколаєві, Ужгороді, інших містах. Справа набула й міжнародного розголосу. Того ж дня до протесту проти придушення свободи слова в Україні приєдналися журналісти Польщі, Білорусі. У Москві якраз проходив конгрес Міжнародної федерації журналістів, де колеги з України висвітлили нашу ситуацію перед світовою журналістською спільнотою. На акцію до Києва приїхали й журналісти з областей. Так, із Чернівців прибула делегація — 30 осіб, зокрема студенти факультету журналістики. Учасники акції тримали в руках плакати, такі як “Тюрми бандитам, а не журналістам” та білі аркуші паперу, показуючи, що може чекати на вільну думку — порожні сторінки видань.
На мітингу під стінами парламенту виступили відомі в Україні журналісти: Єгор Соболєв, Тетяна Даниленко, Сергій Лещенко, Мустафа Наєм, Наталія Лігачова та інші. Про небезпеку наступу на свободу слова говорив історик Володимир Вятрович, який, будучи при Ющенку директором Галузевого архіву Служби безпеки, багато зробив для відкриття суспільству раніше засекречених радянських архівів. Жорстко розкритикував на мітингу законопроект голова Комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформації Юрій Стець. Було на мітингу й чимало відомих політичних, громадських діячів, виступили Герой України Степан Хмара, дисидент, політв’язень комуністичного режиму Василь Овсієнко. Пан Василь дав такий коментар для нашої газети:
— Що спонукало мене прийти сюди? Я пригадав, як у совєтські часи карали за “наклепи”. Зокрема щодо мене 1981 року було винесено вирок Житомирським обласним судом. Там були такі звинувачення в “наклепах”: я говорив, що 1938 року (чомусь так було записано) в Україні був голод і вимер весь український народ. Певно, що я говорив про голод 1933 року і говорив, що вимерла третина народу. Але написали так, щоб був наклеп. Або ще ось що записали в наклепи: я говорив, що введення радянських військ в Афганістан — це окупація, що Андрій Сахаров — видатна людина сучасності. Це був злочин — так говорити. Совєтські судді керувалися трьома критеріями: соціалістична правосвідомість, внутрішнє переконання і лише на третьому місці — докази. Правосвідомість сучасних суддів мало змінилася, тим паче, що вони фактично підпорядковані Януковичу і назвуть наклепом що завгодно. Це загроза для всього суспільства, кожен може бути звинувачений в наклепі й покараний. Тож кожен із нас мусить протестувати.
До акції журналістів приєдналися і підприємці, які протестували під Кабміном проти чергового наступу влади на підприємництво. Вони заявили на мітингу, що підтримують журналістів, бо свобода слова важлива кожному громадянинові.
У той час, коли відбувалася акція, погоджувальна рада ВР вирішила внести постанову про відхилення закону про наклеп у порядок денний. Утім, знаючи підступність влади, журналісти продовжили свою акцію під парламентом і у вівторок, 2 жовтня, перед пленарним засіданням Ради.
Уже на початку пленарного засідання парламенту спікер поставив на голосування постанову про зняття з розгляду законопроекту про наклеп. “За” проголосували 349 народних депутатів: і правляча коаліція, і опозиція. Законопроект знято з розгляду і вилучено з реєстру парламенту.
Громадська думка перемогла, давши урок суспільству: не мовчіть! Не бійтеся! Бо якщо будемо мовчати, почуємо реквієм не лише по свободі слова і медіа, а й по такому суспільству.

Петро АНТОНЕНКО
Фото автора

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment