Фотоконкурс «Вікі любить пам’ятки» наближається до завершення

Справжньою несподіванкою для організаторів (громадської організації “Вікімедіа Україна”) став шалений резонанс міжнародного фотоконкурсу “Вікі любить пам’ятки” в Україні. Кількість завантажених для участі в конкурсі світлин українських пам’яток перевищила 33 тисячі! Україна посіла третє місце серед 36 країн-учасниць, залишивши далеко позаду Росію та інші країни СНД, країну-засновника конкурсу — Нідерланди і навіть США, Францію та Німеччину, які мають значні фінансові ресурси на його організацію та проведення.

Євген БУКЕТ

Мета конкурсу “Вікі любить пам’ятки” — зібрати фотографії усіх пам’яток культурної спадщини світу і розмістити ці фотографії на Вікіпедії — вільній енциклопедії, яку щодня переглядають мільйони користувачів з усього світу.
Конкурс тривав з 1 до 30 вересня. Протягом цього часу фотографи і фотолюбителі різних країн завантажували свої світлини на Вікісховище. До кінця жовтня в кожній країні відберуть найкращі фотографії, що представлять на суд міжнародного журі, а до 18 листопада оголосять найкращого фотографа світу.
Ініціатива проведення конкурсу “Wiki Loves monuments” належить нідерландським вікіпедистам, які 2010 року запропонували сфотографувати 50 тисяч пам’яток Нідерландів. Протягом вересня, коли відзначають дні європейської спадщини, на Вікісховище було завантажено понад 12 тисяч фотографій нідерландських пам’яток, найкращою з яких була визнана фотографія фасаду будинку по вулиці Vijzelstraat, 31, в Амстердамі, зроблена учасником Rudolphous. Він був визнаний і найактивнішим конкурсантом — спеціально для конкурсу він сфотографував 1371 об’єкт.
Наступного року ініціативу нідерландців підхопили 18 країн, серед яких наші сусіди: Польща, Росія та Румунія. Тоді в конкурсі взяли участь понад 5000 учасників і завантажили 168 тисяч фотографій. Конкурс відбувався у два тури — національний і міжнародний. До міжнародного туру було обрано 169 фотографій пам’яток, а найкращою визнано фотографію монастиря К’яжна в околицях Бухареста. Тисячі конкурсних фотографій були розміщені на сторінках Вікіпедії у статтях про населені пункти та відповідні пам’ятки.
2012 року географія конкурсу охопила 4 континенти. У базі даних конкурсу зібрано понад 800 тисяч пам’яток, які пропонуються учасникам конкурсу.
Для отримання переліку пам’яток культурної спадщини “Вікімедіа Україна” звернулася до Міністерства культури України, а також обласних управлінь культури. Організатори конкурсу зібрали електронну базу з понад 40 тисяч пам’яток з усіх куточків України. Але, як виявилося, Україна не має загального переліку пам’яток. Підозрюю, що списки, зібрані українськими вікіпедистами, — перший систематизований реєстр українських пам’яток часів незалежності. Адже тільки у нас пам’ятки історії і культури, кількість яких, за неофіційними даними, перевищує 210 тисяч, ігнорує насамперед держава, яка найперша мала б ними опікуватися. Увагу на це звернув навіть міністр із питань надзвичайних ситуацій України Віктор Балога. “Мене як політика, що народився у Закарпатті, турбує той факт, що, згідно зі списком, який Міністерство культури України надало на запит організації “Вікімедіа Україна”, до Державного реєстру нерухомих пам’яток України внесено всього одну пам’ятку Закарпаття — Геодезичний знак на місці розташування географічного центру Європи, що у Рахівському районі Закарпаття. Сьогодні, коли Інтернетом користуються десятки мільйонів українців, на офіційному веб-сайті Міністерства культури України, у розділі “Державний реєстр нерухомих пам’яток України” є напис: “Шановні відвідувачі сайта! Ця рубрика у стадії розробки. Просимо вибачення за тимчасові незручності! Слідкуйте за подальшими змінами на сайті 31 липня 2012”. Сором, який просто важко описати”, — обурився Балога на своїй сторінці у соціальній мережі Фейсбук.
Зрозуміло, чому лейтмотивом української частини загальноєвропейської ініціативи, яка об’єднала професійних фотографів і аматорів з багатьох куточків країни, стала теза, залишена в коментарі під однією з публікацій на офіційному сайті конкурсу wlm.org.ua: “Давайте збережемо наші пам’ятки хоча б на фото, доки їх остаточно не знищили”. Гірко… Але такі, на жаль, наші реалії. У гонитві за особистими амбіціями ті, хто мав би вирішувати справи державні, забувають про найголовніше — національну пам’ять — фундамент будь-якої держави.
Питання обліку українських пам’яток обговорять учасники круглого столу, який відбудеться після завершення конкурсу за підтримки ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка. До речі, “Просвіта” — офіційний партнер конкурсу, а фотокореспондент тижневика “Слово Просвіти” — Олександр Литвиненко — входить до складу його журі.
Приємно, що у конкурсі представлені практично всі регіони України від Закарпаття до Слобожанщини, на світлинах можна побачити і великі, і маленькі міста, і давні археологічні пам’ятки, і пам’ятки новітньої історії.
2012 року “Вікі любить пам’ятки” має всі шанси потрапити до Книги рекордів Гіннеса як конкурс, що зібрав найбільшу кількість фотографій. Донедавна кількісний рекорд належав японському конкурсу, що проводився з 1 жовтня 2008-го до 30 січня 2009 року і зібрав 126 521 фотографію від 40784 учасників. А цьогорічний конкурс “Wiki loves monuments” зібрав 363898 світлин. Цікаво, що 100-тисячною надісланою на конкурс стала фотографія із Києва, а 300-тисячною — з Харкова. Організатор української частини конкурсу, громадська організація “Вікімедіа Україна”, зараз з’ясовує, чи не є “Вікі любить пам’ятки” найбільшим фотоконкурсом в історії нашої держави, аби отримати номінацію від Книги рекордів України.
“Слово Просвіти” з нетерпінням чекатиме оголошення результатів конкурсу і познайомить читачів із переможцями та їхніми роботами.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment