Захищати носія мови!

Богдан ДІДИЧ,
с. Яринівка Березнівського району, Рівненщина

Шановна редакціє “Слова Просвіти”! Прочитав багато матеріалів про Всеукраїнський форум “На захист української мови і державності”, надрукованих у нашій улюбленій газеті. З усіх найбільше сподобалися виступи Володимира Василенка та Патріарха УПЦ КП Філарета. В інших — констатація фактів, загальні фрази, цитати відомих і не дуже людей.
Ми знову не встигли, потяг пішов, і потрібні надзусилля, щоб його зупинити.
Хочу запитати шановних академіків, професорів, письменників, народних депутатів: “Хто є носієм української мови?” Відповідь незаперечна: “Українець”. Тоді наше перше завдання — захищати українця, носія української мови, носія державності. Захищати так, як це роблять “воріженьки наші”. Згадаймо даїшника Швеця: не встигли за образу української мови зняти з нього погони, як “п’ята колона” підняла галас навколо законності його звільнення. Його швидко влаштували на роботу, давши можливість безбідно жити і ганьбити мову своїх і наших батьків — швеців, кравців, українців.
Чи відчув на собі такий захист бодай один українець? Не пригадую. Чи поцікавився Ющенко, що сталося сьогодні з тими людьми, які організовували й забезпечували Майдан 2004-го? Ще за “чисторукого” президента і “нашої” помаранчевої команди почалися призначення на посади навіть не таких самих, а тих самих, кого Майдан змусив пройти коридорами ганьби. Хто шукатиме прикладів, приїздіть на Рівненщину. Результат — суцільні звільнення, репресії, підстави, кримінальні справи, зруйновані долі… Хтось заступився? Ні!
Тим часом формується чіткий орієнтир для нашої молоді: Донєцк, Єнакієво, Макєєвка… Вони — кузня кадрів. Вони правлять бал. Їх забезпечують посадами, зарплатами, квартирами. Вони скрізь: семимильними кроками іде розповсюдження “донєцкого” духу, менталітету, криміналітету. Вони “своїх” не кидають. А ми?
У нашій деморалізованій країні від часів гетьманства до першого президента Кравчука та, волею долі, президентів Ющенка та Януковича панує зрада. Першого й останнього можна назвати задниками наполовину — бо майже не крилися зі своїми ганебними планами і навіть перед Конституцією та Острозьким Євангелієм не ховали свого антиукраїнського нутра. На їхньому тлі зрада Ющенка “особливо тяжка”. Порушено обіцянки, дані у Форосі, не тримаємо слово перед Європою, Америкою, світовою спільнотою. Зраджено Майдан — від Сходу до Заходу, зраджено нас із вами. І ми це допустили.
Дуже скоро почнемо втрачати землю, вже на часі її продаж. Що зроблено, щоб її ефективним власником став українець? Якщо знову все спускати на гальмах, то з середини 2013 року почнеться масове скуповування земель іноземними фірмами та громадянами. Варто ініціювати референдум “На захист української землі та державності”.
Тож допоки наші генерали не знатимуть своїх солдатів в обличчя, відгороджуватимуться від їхніх потреб і проблем парламентською чи китайською стіною, нічого не вийде. Вимремо, як мухи, і не буде кому розмовляти українською мовою, навіть якщо наша мова попри нашу бездіяльність і виживе.
Отож, уболіваючи за мову, піклуймося і захищаймо насамперед її носія. Захищаючи державу, думаймо про кожного громадянина, який у цій державі живе.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment