Парламент без понтів

Володимир ФЕРЕНЦ,
м. Івано-Франківськ

Минуть вибори і знову почнуться суперечки, як би краще працював український парламент на благо українського народу. Насправді функцію будь-якого органу слід розглядати з позиції його призначення. З партійною складовою парламенту все зрозуміло. Усі нардепи від партії мусять голосувати так, як вирішить партія. Коли радяться лише партійці-нардепи, воля партії реалізується неповно і думка окремого партійця не має ваги. Тому є сенс заради гумору (всерйоз проти цього повстануть партійні бонзи світу) вдосконалити партійну складову ВР. Позаяк партійне голосування має сенс як одностайне голосування фракції, то функціонально достатньо одного голосувальника від партії, ціна голосу якого збільшена пропорційно одержаної підтримки на виборах. Вся партія, включно з її апаратом, правлінням, допоміжними інститутами, первинними осередками і простими членами працює над предметом ухвалення рішення (голосування) в режимі електронної системи комунікації онлайн. Кожен партієць через Інтернет може послати свою пропозицію і варіант рішення як голосувати. Експертна комісія партії готує декілька варіантів рішень і пропозиції щодо вдосконалення предмету голосування. Партійна керівна верхівка, включно з керівниками обласних осередків, шляхом онлайн-голосування на сайті партії більшістю голосів ухвалює рішення. Далі депутат від партії натискає кнопку, тобто голосує за ухвалене всією партією рішення.
Важливо те, що позапартійні симпатики теж можуть висловити власну пропозицію на сайті партії і їхні цінні пропозиції враховуються. Все це прозоро і доступно для інтернеткористувачів. Така система суттєво скорочує число нардепів і гарантує повноту демократії. Прохідний бар’єр втрачає сенс і знімається. Якщо відкинути жарти, сучасний парламент стрімко втрачає сенс як парламент. Він перетворюється на місце імплементації вже готових, попередньо погоджених рішень. Український парламент, із його голосуванням під помах руки диригента та кількома картками, наївно демонструє ті процеси світового парламентаризму, які реалізуються до внесення в парламент і на загал не виносяться. Тому замість лаяти наших багатоверстатних голосувальників, можна лише поспівчувати дитячій наївності українського парламентризму. Ми робимо відкрито те, що європейці старанно приховують, отже, наш парламентаризм не гірший, хіба що в нас зарубіжних лобістів забагато. Ми не сковані столітньою парламентською традицією і саме тому маємо шанс зробити широкий крок вперед — запровадити економний парламент із електронною системою ухвалення рішень, яка забезпечує небачений для світу демократизм. Вигоди очевидні — кількість нардепів скоротиться в рази. Утримання парламенту скоротиться на мільйони. Корупція буде поборена, навіть неможлива. Громадська активність населення зросте, адже кожен партієць і громадянин зможе через Інтернет впливати на голосування за ті чи інші закони. Референдуми стануть зайвими. Суспільство стане всуціль інформаційним, тому стійким проти інформаційних впливів.
Досить копіювати старі демократії, яким перейти на пропоновану суперсучасну систему психологічно важко! Треба негайно запроваджувати цю систему організації парламенту. Рішення ухвалюватимуть особистим голосуванням офіційні партійні кнопкодави, але готуватиме ці рішення народ. Перенесемо демократичну дискусію з парламенту в народ, використовуючи сучасні досягнення інформаційних технологій! Народ стане не тільки носієм, а й реалізатором всієї повноти влади, а парламент стане звичайною машиною, яка цю волю реалізує майже безкоштовно. І реальнее щастя буде всім уже сьогодні. Євроскептикам скажемо, що головне не форма парламентаризму, а реалізація всієї повноти демократії. Це справді було б гарно, якби не було фантазією, яка точно не сподобається сучасним вчителям демократії.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment