Володимир Загорій — голова Наглядової ради АТ “Фармацевтичної фірми “Дарниця”, доктор фармацевтичних наук, професор, президент Ліги українських меценатів.
— Володимире Антоновичу, XIII конкурс розпочинається чи не за найскладніших умов, аніж усі попередні — ухвалення ганебного мовного закону, суспільство переймається виборами, економічна криза… Одне слово, тринадцять — число не найкраще. Чи вірите Ви у погані цифри і в те, що черговий конкурс розпочнеться вчасно і відбудеться успішно, як і всі попередні?
— Поганих цифр не існує. Є погана організація і безвідповідальне ставлення до справи. А наш конкурс був від самого початку закроєний настільки міцно і грамотно, що йому за великим рахунком не могли зашкодити ні різні ситуації, ні керівники всіх рівнів. Чого в нашому конкурсі тільки не було: і великі премії за перші місця у національному етапі називали непедагогічними, і меценатські гроші прагнули дерибанити, і проект хотіли політизувати… Конкурс міг навіть припинити своє існування — оскільки міністр Табачник не підписав наказу про старт чергового конкурсу, але тоді опір освітян, а головне — організаторів і конкурсантів — був такий відчутний, що довелося відступити: Міністерство видало листа. Нині ж маємо XIII мовний турнір і розпочнеться він як завжди — 9 листопада, у День української писемності і мови. Цього дня мільйони школярів і студентів напишуть диктант. Хтось під диктовку вчителя, а хтось — під диктовку Національного радіо. Зрозуміло, що не всі отримають “відмінно”. Та головне — участь! Чим більше людей приєднається до нашого конкурсу, чим більший розголос він матиме, тим потужнішою буде наша українська солідарність в обороні української мови.
— Як і де стартуватиме мовний турнір?
— У Рівному, на батьківщині Уласа Самчука. Маємо запрошення від керівників обласної державної адміністрації та обласної ради. Начальник управління освіти Іван Вєтров запросив виконавчого директора Ліги українських меценатів, голову координаційної ради конкурсу Михайла Слабошпицького для того, щоб обговорити формат цього заходу. Це свідчить про серйозну відповідальність керівництва області в підготовці до відкриття патріотичного мовного марафону на їхній “території”. Є в цьому щось символічне, що подає сигнал всій Україні: конкурс оголошується відкритим! У різних областях це відбувалося по-різному. Буденно, без творчого підходу мовні змагання відкривали в Запоріжжі та Миколаєві, а надзвичайно яскраво це було у Львові, Кіровограді, Чернігові, Чернівцях і особливо на Закарпатті. Схоже, що в Рівному також мають добрі амбіції. До речі, саме на Рівненщині всі школи — українські! Тепер щодо конкурсу з української мови. 8 листопада відбудуться урочистості в Острозькій академії. Ми нагородимо цінними подарунками і бібліотечками тих студентів, які показали добрі знання української мови в попередніх турнірах (а студенти цього вишу майже щороку є поміж переможців чи призерів конкурсу на загальнонаціональному рівні). Наступного дня столичні письменники, які будуть у нашій делегації, а також їхні рівненські колеги підуть у школи, щоб провести свої авторські уроки з рідної літератури й мови. А вже о 12.00 відбудеться свято відкриття конкурсу в обласному музично-драматичному театрі. Рівненщина продемонструє свої юні таланти, покаже своїх найкращих знавців державної мови поміж школярів і студентів. Цього дня на сцену театру піднімуться педагоги-мовники області, чиї вихованці перемагають в олімпіадах і конкурсах. Цих учителів нагородимо спеціальними дипломами та бібліотечками. А потім спостерігатимемо, як популярний мовний марафон розгортатиметься по всій Україні і як він відлунюватиметься в світовій українській діаспорі. Нагадаю, що конкурс імені П. Яцика відбувається і в Австралії, і в Росії, і в Польщі, і в Казахстані, і в Америці, і в Грузії, і в Канаді, і в Швеції, і в Білорусі, і в Прибалтійських державах, і на Балканах… Як кажуть — нашого цвіту по всьому світу. І слава Богу, що цвіт цей не німий. Він озивається з усіх куточків планети українським словом.
— Ви меценат цього унікального і такого потрібного нині національного, націєтворчого проекту. Спочатку як один із тих, хто підтримав Петра Яцика, фінансово долучившися до конкурсу, а нині його основний меценат. Хто Вас нині підтримує?
— Фундація імені Івана Багряного (США), Союз українок з Австралії, АТ “Оболонь” (президент О. Слободян), АТ “Ексімед” (ген. директор О. Огороднійчук), комбатанські організації з Австралії та Канади, а також фізичні особи з України, із зарубіжжя. До прикладу, в Торонто мешкає Леонід Ліщина, колишній інженер і журналіст. Він — своєрідний рекордсмен нашого конкурсу, адже фінансував 12 попередніх конкурсів, даючи на преміальний фонд великі суми і нині перерахував кошти на премії в XIII конкурсі. Ось на таких благодійниках, які послуговуються високими патріотичними імперативами тримається наш марафон, адже держава конкурс не фінансує. Єдина фінансова допомога — це 14 президентських стипендій переможцям мовних змагань. Добре, що обласні управління освіти взяли на себе витрати на проїзд і харчування дітей.
— Довкола конкурсу завжди великий громадський актив. Інколи там бачимо й народних депутатів. Кого з Ваших помічників Вам хотілося б назвати?
— Голову Наглядової ради конкурсу і водночас голову правління Національної спілки письменників Віктора Баранова, його заступників — мовознавців Ірину Фаріон і Тараса Марусика, а також письменника Сергія Грабара. До складу опікунської ради конкурсу входять Святійший Патріарх Київський та всієї Руси-України Філарет, академіки Ярослав Яцків, Василь Кремень і Микола Жулинський, голова Всеукраїнського товариства “Просвіта” Павло Мовчан, лауреат Національної премії імені Т. Шевченка Любов Голота й редактор “Літературної України” Сергій Козак. Нас підтримують по всій Україні освітяни-патріоти, які працюють у проекті як волонтери, не вимагаючи за те ні чинів, ні гонорарів. Без них такий захід був би просто непосильним. Це їхня велика перемога, їхній внесок у розбудову держави.
Спілкувалася
Світлана КОРОНЕНКО
