Вибір зроблено: двічі вибори одного парламенту

28 жовтня відбулися вибори до Верховної Ради України 7-го скликання. Виконали свій громадський обов’язок 58 % виборців — найменший показник за всю історію наших парламентських виборів.

Петро АНТОНЕНКО

На час завершення роботи над цим числом “СП” ми мали лише попередні результати від ЦВК, ситуація може змінитися, коли ви отримаєте газету. За пропорційною системою, тобто по голосуванню за списки партій на 15.00 вівторка ЦВК обробила 91,65 % бюлетенів. Партія регіонів набрала 31,24 % голосів. “Батьківщина” — 24,68; Компартія — 13,66; УДАР — 13,58; “Свобода” — 9,85. По другій половині виборів — у 225-ти одномандатних округах іде битва за кожен мандат, цілі баталії по округах, де кандидати від влади й опозиції набрали приблизно однакову кількість голосів. Опозиція заявляє, що окружні комісії прагнуть підтасувати результати.
Чому така ситуація саме по мажоритарних округах? Це наслідок повернення до змішаної системи, коли лише половина парламенту обирається за списками партій, а друга — по округах. Ця система діяла у нас на виборах 2002 року. Повернення назад — це фактично визнання того, що “політична структуризація”, становлення партій зазнали краху. Але повернення до мажоритарки, нехай навіть у половинному обсязі, за що голосували і влада, і опозиція, означає повернення найбрутальніших методів виборів.
Загалом опозиція (якщо рахувати три опозиційні сили — “Батьківщину”, УДАР і “Свободу”) вибори програла, при тому, що голосування за списками партій вона сумарно виграє. Але голосування за списками — це лише половина виборів. А ось по округах — повна перемога влади, кандидатів-регіоналів, висунутих з’їздом, самовисуванців — членів ПР або прихильників цієї партії.
Поразка опозиції по мажоритарці має низку причин. Перша — величезний фінансовий ресурс влади, адже майже всі найбільші олігархи давно на її боці. Друга — адміністративний ресурс влади, який під час цієї виборчої кампанії застосовувався з особливим нахабством. Третя — відсутність єдності опозиційних сил, що проявилося в паралельному висуванні кількох кандидатів по одному й тому ж округу.
Та справжнє волевиявлення народу проявилося не на мажоритарці, а саме під час голосування за списки партій, адже тут визначалися істинні рейтинги політичних сил. Так-от, ці вибори опозиція виграє, і в цьому її велика моральна перемога. Але чи буде перемога влади по округах настільки тотальною, що дозволить їй набрати сумарно 300 мандатів, тобто конституційну більшість, що загрожує непередбачуваними наслідками. Попри все, необхідно продовжувати політичну структуризацію суспільства, становлення справжніх партій. Чи знову задеклароване деким перед виборами об’єднання партій зостанеться порожньою обіцянкою? Суспільство прагне оновлення політикуму. Показником цього став крах “Нашої України”, проекту під ці вибори, очолюваного однойменною партією з включенням Української народної партії і КУН. Цей проект ледве набрав 1 % голосів. І це — партія Майдану “Наша Україна” і більший уламок колишнього могутнього Народного руху — УНП! Це союз із державницькою правоцентристською ідеологією! Суспільство відкинуло ці політичні сили. Натомість прагненням до оновлення стало голосування за УДАР, цілком новий політичний проект, партію, що задекларувала чітку опозиційність до влади. І нарешті, високий результат “Свободи”, яка вперше стає парламентською партією, відбиває невдоволення виборців владою, їхній потяг до національних цінностей і до рішучості у їхньому відстоюванні.
Кілька слів про успіх Компартії. Причина у соціальних проблемах. Саме на цьому комуністи побудували свою виборчу агітацію з притаманним їм єзуїтством: начебто критикуючи владу за соціальні біди, лукаво замовчували, що самі є часткою цієї влади, входячи у правлячу коаліцію парламенту. Але успіх комуністів — це ще один мінус владі з її недолугою соціальною політикою. Утім, це урок опозиції, яка ставила соціальні питання на третій план. А ще — більше змагалася між собою, ніж із комуністами. Як можна було не використати у виборчій кампанії, опонуючи комуністам, дві дати, про які практично забули: 80-річчя початку Голодомору і 75-річчя Великого терору 1937 року? Звичайно, вплинуло й те, що з приходом нової влади практично згорнуто відновлення історичної правди, розкриття злочинів комуно-радянського режиму. А наші співгромадяни, даючи стільки мандатів комуністам, виявляється, надто легко забувають трагічні уроки історії.
Нинішні вибори стали чи не найбруднішими за часів незалежності — йдеться загалом про виборчу кампанію. Це констатували практично всі міжнародні місії спостерігачів (російську чи від СНД, звісно, не рахуємо, їхній “одобрямс” був прогнозованим). Ось лише заголовки понеділкових повідомлень, які говорять самі за себе:
Місія Європарламенту: У кандидатів не було рівних можливостей.
ПАРЄ: Український народ заслуговує на кращі вибори.
ОБСЄ: Ці вибори — крок назад у порівнянні з попередніми.
Місія Канади: Ці вибори не абсолютно чесні, бачимо регрес.
Комітет виборців України зазначив, що ці вибори були найбруднішими від 2004 року. Та життя на виборах не закінчується.  Тож продовжуватимемо будувати незалежну і демократичну державу.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment