Шию в імперський хомут — задля прогресу?

Олег ГРИНІВ,
професор, доктор філософських наук, м. Львів

Академік Толочко через двадцять років після розпаду останньої світової імперії опублікував в українофобській газеті “2000” і в Інтернеті статтю “Без империй прогресс невозможен”. Титулований історик, якого називають українським ученим, ніяк не може позбутися імперської ідеологічної куфайки. І це зрозуміло! Якби він викинув свої заідеологізовані писання, то як учений залишився б голий. Де вже тоді очолювати поважний академічний інститут.
Хто не знає, що у світовій історії ще жодна імперія не відновлювалася? Чи цього не знає академік у галузі історії? Сумніваюся. Та його біда в тому, що не може відійти від успадкованої ще за часів тоталітарного режиму тенденційності.
Як було прийнято за тоталітарного режиму, академік не соромиться притягати за волосся факти, яких ніколи не було, бо цього вимагає вся історія Російської імперії, зокрема її останньої форми, що облудно заховалася під назву “Союз Радянських Соціалістичних Республік”. Маю підстави стверджувати, що академік Толочко належить до російської історичної школи Карамзіна, Соловйова, Ключевського, бо вважати його спадкоємцем наших великих істориків Михайла Грушевського, В’ячеслава Липинського, Дмитра Дорошенка, Михайла Брайчевського, Ярослава Дашкевича ніхто не наважиться. Не можу уявити, що хтось із них умикав би “зелене світло” відвертим українофобам. А Толочко не лише відкриває таким квазінауковцям дорогу, а й “благословляє” їх на антиукраїнські “подвиги”!
Теза Толочка висловлена в назві статті — “Без імперій прогрес неможливий”.
Якщо без імперії не можливий прогрес, то доводиться хвалити не лише Російську імперію, а й західні. Академік називає імперією навіть Давню Грецію. Зрозуміло, чому! Якщо держави-поліси не творили імперії, тоді його “теорія” не витримує жодної критики. А у Давній Греції, знаємо, започаткована наша культура! Щоправда, “давньогрецька імперія” висмоктана з мізинця!
Вихідна теза Толочка “Не цивилизации создают империи, но империи — цивилизации” не витримує жодної критики, бо в історії нерідко наслідок стає причиною. Цього року заговорили про календар майя, індіанського народу, який зник після загарбання їхньої країни європейськими колонізаторами, а разом з ним — унікальна цивілізація. Що після цього скаже Толочко? А нічого! Як збідніло людство, не успадкувавши досягнень цивілізації майя! Була створена імперія, в якій ніколи не заходило сонце, але її спіткала доля всіх імперій — розпалася!
Звісно, імперії були різні. Європейські народи справді сприяли цивілізаційному розвитку народів Азії, Африки, Латинської Америки. А як вони поводилися з сусідніми народами? Згадаймо своєрідну провансальську культуру. Хто нині знає про Прованс? Про нього не чути. А яку культуру створили провансальські трубадури! Така доля спіткала й інші народи, які населяли Францію! Скільки галасу навколо Декларації прав людини і громадянина, ухваленої в часи Великої французької революції. Чому ж замовчується інше: французькі революціонери, які втілювали вчення вітчизняних просвітників, ігнорували права національних менших на території королівства. Меншини залишилися тільки в анналах історії. А як збіднів світ, що вже ніколи не ознайомиться з духовними здобутками цих народів.
А як збідніло людство, коли англійці асимілювали інші народи Британських островів — шотландців, ірландців, валлійців? Чому геніальний шотландський поет не писав рідною мовою? Чи можна чужою мовою адекватно передати самобутність свого народу? Не все так просто з цивілізацією, пане Толочку!
Зрештою, Толочко підходить до імперій диференційовано, підпорядковуючи таке ставлення ідеологічним уподобанням. Приміром, академік пише: “Советский Союз, вошедший в стадию застоя, никакой империей зла не был. Такое определение больше подходило к США. Это на их совести истребление индейских аборигенов Северной Америки, тогда как в России в Советском Союзе не был потерян практически ни один малый народ”. Чи не цікаво? Академік не знає того, за що не тільки студентові, а навіть старшокласникові на екзамені ставлять незадовільну оцінку. ЗА СІМДЕСЯТ РОКІВ ІСНУВАННЯ СРСР ФАКТИЧНО ЗНИКЛО НЕ МЕНШЕ СОТНІ ТАКИХ НАРОДІВ! Хіба цього не знає Толочко? Чому ж він так нахабно виділяє жирними літерами відверту брехню? А чи скаже історик, чому в переписах населення не було сибірських татар?
Може, для Толочка СРСР часів брежнєвсько-сусловського застою не був “імперією зла”. Повіримо йому! Він не відчував компартійно-кагебістського тиску. Компартійна імперія не переслідувала його, як пропагандиста тези “Київська Русь — колиска трьох братніх народів — росіян, українців і білорусів”, облудність якої ще в ті часи обґрунтував Михайло Брайчевський. Про те, що СРСР на стадії застою був імперією зла, можуть засвідчити відомі захисники прав українського народу Левко Лук’яненко, брати Михайло і Богдан Горині, Василь Овсієнко, Мирослав Маринович та ще багато інших наших краян. Правильність такого визначення могли б підтвердити Іван Світличний, Василь Стус, В’ячеслав Чорновіл, Микола Руденко, Іван Гель, Василь Лісовий, Ірина Калинець та їхні побратими, які дочасно покинули цей грішний світ. Зрештою, хіба не кремлівські олігархи запровадили дику практику, коли незгодних з їхньою маразматичною політикою саджали в психіатричні лікарні як начебто хворих? Гадаю, про це столичний академік добре знає. Як оцінити таку практику в етичних категоріях “добро—зло”? Невже Толочко назве таку розправу над людьми добром? Гадаю, що він добре знає також про те, яких утисків зазнавали українські історики Михайло Брайчевський, Ярослав Дашкевич, Ярослав Дзира, Раїса Іванченко саме в період застою.
Намагаючись виправдати агресивну практику кремлівського керівництва, Толочко використовує підходи тоталітарного періоду, коли в усіх бідах звинувачували США. Він пише: “Это американские военные базы находились на всех материках. И, наконец, это они вели и ведут перманентные войны в разных регионах мира”. Тут академік сам собі заперечує. Що ж тоді залишається від його тези, що винесена в назву статті: “Без империй прогресс невозможен”? А як тоді поєднати прогрес із війнами, які знищують здобутки різних народів?
За часів застою Кремль розпочав агресивну війну проти Афганістану, поразка в якій прискорила розпад СРСР, імперії зла і брехні. А ще раніше “задля прогресу” на Американському континенті Кремль завіз свої ракети на Кубу. Хіба СРСР не вів перманентних воєн, використовуючи для цього найменший привід? Згадаймо придушення національного повстання в Угорщині 1956 року, окупацію Чехословаччини 1968 року лише тому, що її керівництво заявило про наміри утверджувати “соціалізм з людським обличчям”, а Кремль нав’язував чехам і словакам соціалізм з пащею хижого вовка. Якби Кремль створив рай для поневолених народів, то вони, напевне, не поспішали б за першої нагоди відірватися від Росії.
Імперія зла і брехні розпадалася, і не треба було жодного тиску ззовні. Хто звинувачуватиме, за звичкою, заокеанських чи європейських імперіалістів? Є такі, але вони мають жалюгідний вигляд. Досі цей процес розпаду ще не завершений, загальмувався. Спочатку від СРСР відірвалися так звані “країни соціалістичного табору”, цебто комуністичні сателіти Москви. Натуральною смертю закінчила своє існування Рада Економічної Взаємодопомоги, що мала засвідчити переваги радянського соціалізму перед західним капіталізмом. Знову виявилося, що такі переваги вигадані в Москві. Населення колишньої Німецької Демократичної Республіки, економічно найрозвиненішої держави в “світовій соціалістичній системі”, тепер мусить ще упродовж кількох десятиліть наздоганяти за рівнем свого розвитку “буржуазну” Західну Німеччину, з якою вона після виходу з орбіти “імперії зла і брехні” возз’єдналася в одну державу. Чомусь серед німців НДР не було протестів і зараз нема спроб повернутися до “світової соціалістичної системи”, яку очолювала Москва. Розпалася також Радянська імперія у вузькому значенні, тобто СРСР: усі союзні республіки заявили про припинення існування імперії, яку так розхвалює Толочко, бо прагнули жити без імперської опіки. Хіба цього не знає фахівець з археології Толочко?
Історик М. Брайчевський вважав, що через якийсь час у Російській Федерації заявлять про свій суверенітет регіони і національні автономії. Цей прогноз — лише питання часу.
Проте Москва не змирилася з об’єктивним процесом розпаду імперії, яку “збирали” ще від часів Івана Калити. Як підтвердило останнє двадцятиліття, спроба реанімувати імперію, використовуючи як перехідну форму Співдружність Незалежних Держав, не має успіхів. Нинішнє кадебістське керівництво Росії намагається втягнути колишні союзні республіки в нові структури. Щоб протидіяти вступу України до Європейського Союзу, Кремль намагається тягти Україну в Євразійський Союз і Митний Союз, які задумані як імперські об’єднання під домінуванням Москви. Саме цим вони відрізняються від ЄС, країни-члени якого рівноправні і не втрачають державного суверенітету. Потуги Толочка трактувати Європейський Союз як імперію безпідставні, засвідчують лише ідеологічну і політичну заангажованість автора. Неупереджені наші вчені вже давно обґрунтували втрати, яких зазнає Україна після приєднання до Митного Союзу.
Пане Толочко, час імперій минув. Прочитайте, як про це пише наш учений із діаспори історик Тарас Гунчак. Настала епоха нового типу міждержавного співжиття, співжиття без імперій. Саме до такого неімперського типу відносин рівноправних держав у формі Європейського Союзу прагне увійти Україна. Навіщо перекручувати стрілку компаса?

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment