95 років Товариству «Просвіта» імені Тараса Шевченка в Молдові
Леонід АНДРУС,
член Президії Товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка в Молдові
Товариство “Просвіта” імені Тараса Шевченка в Молдові має глибше коріння, ніж вважають українці-сучасники. Широкому загалові українців Молдови відома активна діяльність Товариства “Просвіта” нового часу — з 1993 року. Насправді ж, Товариство з такою назвою виникло на терені Молдови (Бессарабії) ще на хвилі революційних подій 1917 року. В моїх руках документ того часу — “Статут Українського Товариства “Просвіта” у Кишиневі”, віднайдений у Державному архіві РМ членом Товариства “Просвіта” (1993 року створення) Петром Старостенком. У документі висвітлена мета Товариства: “Культурно-просвітній і політичний розвиток українського народу у Бессарабії”. На цьому шляху засновники Товариства брали зобов’язання “видавати книжки, брошури, часописи і т. ін.”; “засновувати свої книгозбірні, читальні, книгарні і т. ін.; споряджати публичні (транскрипція того часу) лекції, відчити (звіти — Л. А.), загально-просвітні курси, спектаклі, літературно-музичні вечори, вистави та ін.”; “засновувати школи, захистки, ясла та інші просвітні і доброчинні заклади”.
Як видно з документа, напрями своєї просвітницької та доброчинної діяльності засновники Товариства “Просвіта” в Бессарабії гармонізували з напрямами діяльності “Просвіти” в Україні, яка особливо активізувала свою діяльність цієї революційної пори. В Україні Товариство створила група народників, стурбованих долею української мови, становищем освіченості та культури українського народу в грудні 1868 року. Із часом філії “Просвіти” почали діяти по всій Галичині, а з 1905 року і по всій Україні. Із завданням просвіти свого народу члени Товариства безкорисливо відкривали читальні по всій Україні, організовували курси з ліквідації неписьменності й підвищення агротехнічної культури широких лав населення, займалися виданням і розповсюдженням книг українською мовою. За допомогою “Просвіти”, яка носила горде ім’я Великого Кобзаря, популяризувалася українська культура, література, зокрема творчість Т. Г. Шевченка. Така ініціатива просвітян була зрозуміла. В умовах утисків самодержавного уряду в Східній і Центральній Україні і польської влади в західноукраїнських землях, просвітяни проводили широку освітньо-виховну і культурно-просвітницьку роботу, сприяли відкриттю українських шкіл, музеїв, пам’ятників на честь видатних діячів української культури та літератури, відстоювали право української мови на життя і розвиток. Товариство організовувало лекції, концерти, музично-поетичні вечори, виставки народних ремесел, розповсюджували книги.
1917 року на хвилі масового революційного руху “Просвіта” пожвавила свою діяльність. Осередки Товариства з’явилися і за межами України, у місцях компактного проживання українців. Таким чином, очевидно, і було створено Товариство “Просвіта” в Бессарабії. Реєстрація Кишинівського осередку за наказом Тимчасового Уряду і за затвердженням Кишинівського суду датована 30 серпня 1917 року. А в вересні 1917 року в Києві відбувся Всеукраїнський з’їзд “Просвіт”. На цьому широкому форумі було підсумовано просвітницьку діяльність осередків Товариства. На форум прибуло 128 делегатів не лише з України, а й із Дону, Воронежа, Курська, Кубані та з Бессарабії, про це ідеться в книзі Л. Євсєєвського та С. Фарини “Просвіта” в Наддніпрянщині” 1993 року видання.
Товариство “Просвіта” в Наддніпрянщині проіснувало до 1922 року, в Галичині — до 30-х років ХХ ст., а в українській діаспорі осередки Товариства діяли і після заборони “Просвіти” в Україні. Вони, за можливістю, ще підтримували “горіння” духовно-національних ватр у своїх країнах.
Чи не є доказом діяльності Товариства в Бессарабії в 20-х роках ХХ століття спогади старожила українського села Буга (Долинне) Тимофія Чорного, який у ранньому дитинстві ходив у своєму селі до української школи і вчив українські вірші, що запам’яталися йому до похилого віку. Саме такі свідчення, зібрані членами нової “Просвіти”, спонукали дослідників розшукати документальні джерела про український просвітницький рух в нашому краю. Із таким завданням успішно впорався Петро Старостенко, нині покійний, якому нова “Просвіта” вельми вдячна.
Нова “Просвіта” в Україні відродилася у вересні 1990 року на хвилі національно-демократичного руху 90-х років ХХ ст. Після проголошення Україною Незалежності по всій країні були відроджені й включилися до роботи осередки Товариства — обласні, районні, сільські, міські. Незабаром нова Всеукраїнська “Просвіта” налагодила й міжнародні зв’язки з українськими просвітницькими організаціями за кордоном. Такі організації національно-культурного розвитку українських спільнот на той час існували у низці країн Європи, Південної та Північної Америки. Відновлювалися Товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка і в так званому “ближчому зарубіжжі”. Відновила свою діяльність “Просвіта” і в суверенній Молдові. Наміри “нових просвітян” багато в чому збігалися з лозунгами “Просвіти”, створеної 1917 року. Знамена були підхоплені.
У листопаді 1993 року відбулися установчі збори з відродження Товариства “Просвіта” в Республіці Молдова. У зборах узяли участь вчені, викладачі вишів, службовці, діячі культури, шкільні вчителі — люди, небайдужі до духовного розвитку української спільноти в нашому краї, яким було що сказати численній українській громаді в Молдові. Як і ті, перші просвітяни, одразу після створення в грудні 1993 року Товариства “Просвіта” в Молдові його представники вже брали участь у відзначенні 125-ї річниці створення Всеукраїнського товариства “Просвіта” в Києві і з трибуни урочистостей проголошували свої тверді наміри вести широку просвітницьку роботу в середовищі українців у Молдові. Це й підтверджує нова “Просвіта” своєю активною діяльністю вже близько 20 років.
На відзначення 95-ї річниці створення “Просвіти” у Молдові члени нинішнього Товариства висвітлюють його історичну долю і популяризують його нинішню діяльність у пресі, на телебаченні, в наукових працях. Згадуємо імена тих, перших, які проклали дорогу нинішнім просвітянам.
Серед засновників Товариства “Просвіта”, які склали демократичний, правничо грамотний і вагомий документ і підписали Статут Товариства 1917 року, були військовий Сергій Якович Шевченко, військовий лікар Лука Корнійович Матвійчук, мешканці Кишинева Клавдія Ананіївна Гульбинська, Аркадій Дмитрович Феньковський, Яким Федорович Бовкун, Михайло Григорович Галенко, Юхим Миколайович Марункевич. Відзначаючи таку видатну дату, ми обов’язково згадаємо тих, кого вже нема серед нас і хто яскраво проявив себе на ниві українського просвітництва. Це згаданий уже Петро Старостенко, який окрім виявлення важливих для долі Товариства документів, віднайшов для сучасників такі яскраві імена українців — діячів культури, як Володимир Циганко та Георгій Безвіконний. Це видатний учений, доктор філософії Олександр Бабій, який заклав демократичні засади нової “Просвіти”, це доктор юридичних наук Євген Мартинчик, який заклав правову основу нинішнього Товариства, це викладач англійської мови росіянка Людмила Лобзова, яка щиро любила українську мову й віддано слугувала їй у лавах Товариства “Просвіта”, це аматори, виконавці українських народних пісень Ядвіга Лісовська, Ольга Опря, Люба Тютченко, Федір Малюхович, які покинули цей світ, але залишили в ньому світлий слід. Усіх їх згадуємо поіменно зі світлою пам’яттю.
Нині Товариство “Просвіта” імені Тараса Шевченка в Молдові активно працює. Просвітянські пісенні гурти “Веселка” (м. Кишинів) та “Селянка” (селище Ставчени) — неодмінні учасники щорічного Республіканського етнокультурного фестивалю в Кишиневі. Поетичний клуб “Сопілка Молдови”, створений при Товаристві, гуртує шанувальників української поезії, випускає поетичні збірки. 2008 року Товариство, спільно з Академією наук Молдови й Посольством України в Республіці Молдова, підготувало й провело Міжнародну наукову конференцію “Українці в Молдові, молдовани в Україні: етносоціальні процеси”, випустило збірник матеріалів конференції.
Багато років Товариство успішно очолює Галина Рогова — доктор філософії, старший науковий співробітник Інституту філософії, соціології та права Академії наук Молдови. Одночасно з науковою й громадською роботою Галина Миколаївна займається журналістикою: з 1993 року вона автор і ведуча телевізійної програми для українців Молдови “Світанок” на каналі “Молдова—1”, автор книжки нарисів “Українці в культурі Молдови”. За свою плідну культурницьку діяльність удостоєна звання Заслужений працівник культури України, нагороджена орденом “Княгині Ольги” та медаллю “Мерітул чивік”. А ще Галина Рогова — поетеса: читачі полюбили її збірку поезій для дітей “Дарунок святого Миколая” та глибоко сповідальну поетичну книжку “Присутність”, що в ній потужно промовляє родовий дух народженої на Луганщині українки, яка волею долі опинилась у Молдові. Ось характерні образи з поезії “Українці у світі”:
Українці, немов чорнобривці,
Розсіяні по світах
Із вишневих садів
материнських…
Не в’янемо, не всихаєм —
Вростаєм у всякі ґрунти…
Символічно, що дата створення історичної “Просвіти” збіглася з державним святом Молдови “Лімба ноастра” — Рідна мова. Це свято дороге й важливе і для українців. Адже наше Товариство “Просвіта” переймається ще й завданням формування в українському середовищу Молдови збалансованої — в етнічному та громадянському сенсі — самосвідомості, яка складається з усвідомлення своєї української національної самобутності й усвідомлення себе складовою частиною єдиного суспільства Молдови.
