Василь КЛІЧАК: «Наш словник якісно відрізняється від усіх виданих за часів незалежності»

img_2Із нагоди Дня української писемності і мови у Видавничому Центрі “Просвіта” побачив світ довгоочікуваний “Словник української мови”, підготовлений Інститутом української мови Національної академії наук України спільно із Всеукраїнським товариством “Просвіта” імені Тараса Шевченка. Керівники науково-видавничого проекту — член-кореспондент НАН України Василь Васильович Німчук, доктор філологічних наук, професор, директор Інституту української мови НАН України Павло Юхимович Гриценко, голова ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка Павло Михайлович Мовчан та директор ВЦ “Просвіта” Василь Йосипович Клічак, з яким ми й спілкуємося.

— Василю Йосиповичу, розкажіть, будь-ласка, коли народилася ідея створити такий словник і як від задуму Ви перейшли до конкретної роботи.
— Як зараз пам’ятаю, був 2004 рік. У розпалі Помаранчева революція, але у нас тривали робочі будні. Ми були задіяні на виконання плану комплексних заходів всебічного розвитку української мови. Ця програма почала діяти 2003 року і ми згідно з нею випустили чимало гарних книжок, зокрема й енциклопедичного, словникового характеру. Наприклад, “Короткий тлумачний словник української мови” для школярів, енциклопедичний словник-довідник “Україна в словах”, словник термінологічної лексики. Тобто ми вже мали певний досвід у підготовці словників.
Коли Видавничий Центр планував свою роботу на наступний, 2005 рік, Павло Мовчан запропонував мені видати якогось доброго словника. Сам я не міг реалізувати такий проект, тож звернувся до Інституту української мови НАН України, директором якого був Василь Німчук. Запитав його, чи є в Інституті щось неопубліковане. “Так, є у нас словник”, — відповів Василь Васильович. Цей словник лежав у них у шафі, віддрукований на друкарській машинці, близько 20 років. Отже, ми уклали угоду, домовилися з науковцями, що беремо цю роботу і почали набір тексту. Відтоді вже минуло понад 7 років…
— Хто саме і як довго працював над створенням словника? “Слово Просвіти” знайомило читачів із виданням “Великий тлумачний словник сучасної української мови”, яке побачило світ 2009 року. Чим цьогорічне видання відрізняється від попереднього?
— Це колективна праця. На другій сторінці “Словника української мови” розписано, хто яку літеру підготував. Це доктори і кандидати філологічних наук, корифеї-мовознавці, лексикографи.
Звісно, була проведена значна робота, але на видавничому етапі потрібен був хтось один, хто відповідав би за наукову концепцію та загальну наукову редакцію, хто доопрацював би пропоновані матеріали під реалії сьогодення. І Василь Німчук знайшов таку людину, з якою мені як видавцеві пощастило працювати над словником усі сім років. Це відомий мовознавець, доктор філологічних наук, професор, відповідальний редактор і автор передмови до словника Віталій Вікторович Жайворонок. Він чудовий лексикограф, майстер словникової справи, тому й не дивно, що Віталій Вікторович повністю змінив усю концепцію, розроблену ще за радянських часів, чимало додав абсолютно нового матеріалу. І ми отримали новий, не схожий на інші видання, словник.
Потім була верстка, її читали автори, рецензенти, доктори філологічних наук Є. А. Карпіловська, О. Д. Пономарів, Н. М. Сологуб, які теж зробили багато зауважень. У квітні 2008 року вчена рада Інституту української мови НАН України рекомендувала наше видання до друку. Але потім змінився директор Інституту, довелося закінчувати роботу вже з Павлом Гриценком. За сприяння Павла Юхимовича останні дві його верстки уважно вичитали співробітники відділу лексикології та лексикографії Інституту.
Пробний наклад просвітянського словника вийшов друком 2009 року у видавництві “Дніпро” під заголовком “Великий тлумачний словник сучасної української мови”. Цьогорічне видання можна вважати довершенішим, академічним, адже тут враховано всі зауваження і побажання фахівців з Інституту української мови НАН України, ретельніше вивірено технічні огріхи і навіть назва точніше відповідає змістові — “Словник української мови”.
— Як держава ставиться до словникової справи? На що Ви звернули увагу, працюючи над проектом? Кому б хотіли висловити свою вдячність?
— У виданні академічних словників мала би бути зацікавленою держава. І те, що вона не приділяє належної уваги виданню словників — її великий недогляд, упущення. Адже  у країнах, де поважають державну мову, працюють на її розвиток, популяризацію, науковий аналіз, — там здорове суспільство. А у нас безкінечні балачки, гасла, а нагальних справ багато, їх необхідно наповнювати конкретним змістом, а не тільки ухвалювати законопроекти. У багатьох галузях ми близькі до катастрофи, зокрема, й у словникотворенні. Автори словника, лексикографи-професіонали, — літні люди, декого вже й серед живих немає. А де молоде поповнення, спадкоємність поколінь? Молодь не поспішає в науку через низькі зарплати. І це національна проблема.
Дуже велика вдячність голові ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка Павлові Мовчану і за ідею створення словника, і за те, що протягом семи років знаходив кошти для цієї роботи, контролював процес. Також увесь цей час я контактував із науковцями Інституту української мови. Теж їм усім вдячний, а особливо професору Віталію Жайворонку. Видання словника стало можливим завдяки фінансовій підтримці народного депутата України Ігоря Рибакова. Отже, як бачимо, сьогодні великі державні проекти стають дійсністю завдяки громадській ініціативі…
— У чому переваги й особливості нового словника? Що вирізняє академічний “Словник української мови” з-поміж аналогічних видань?
— Сьогодні в Україні є чимало цікавих словників, за багатьма стоять впливові й авторитетні люди, але здебільшого не лексикографи. Проти таких видань немає застережень, але необхідно розуміти, що вони не професійні, не академічні, не враховують багатьох нюансів словникотворення.
Усі сучасні словники походять від академічного одинадцятитомного “Словника української мови” (1970—1980). Але наш словник якісно відрізняється від усіх виданих за часів української незалежності аналогів.
У нашому “Словнику української мови” виділені гнізда слів, джерела слів іноземного походження, афористичні вирази, подано багато ілюстративного матеріалу, зокрема зі словника “Українські приказки, прислів’я і таке інше” М. Номиса 1864 року. Завдяки цьому наш “Словник української мови” інтелектуально багатший за всі аналогічні видання.

Спілкувався Євген БУКЕТ

8 листопада о 12 годині в приміщенні Національної парламентської бібліотеки України (вул. Грушевського, 1, зал ДІО, 2 поверх) Всеукраїнське товариство “Просвіта” ім. Тараса Шевченка проводить презентацію нового академічного “Словника української мови”.

Related posts

Leave a Comment