Картини Олега Стукалова — мова романтичного реалізму. Дивлячись на живопис, який наче у таємничому вбранні, з певним натяком-півтоном, складається враження, що це одухотворена поезія на полотні.
Уляна ВОЛІКОВСЬКА
Фото автора
Автор віртуозно передає проникливі стани природи (не дарма манеру О. Стукалова порівнюють із творчістю французького художника Коро). Його пейзажі, настроєві й вишукані, переносять нас у дубовий гай, на лісову галявину, липову алею, у Ботанічний сад, старий парк… За мрійливою споглядальністю митця ховається неповторне, індивідуальне бачення світу. “Змалку я був у захопленні і задивуванні від усього, що бачу. Мене завжди вражало, як природа створює справжні шедеври, тільки їх потрібно уміти бачити. Це така насолода, коли ти упіймав момент, намалював, а милуватися можуть тисячі людей. Вони дивуються цій красі на полотні, хоча щодня проходять повз такі місця і просто не помічають їх за своїми проблемами і клопотами”, — каже художник, завершуючи останні приготування до виставки у галереї “Митець”.
У творчому житті Олега Стукалова живопис і архітектура тісно переплелися. На становлення митця як архітектора вплинула творчість Володимира Заболотного, а особливе захоплення завжди викликав американський архітектор Ріхард Нейтра, роботи якого колись пробудили в митцеві все те приховане, що спало. “Працюючи архітектором, я ніколи не переставав милуватися перетином гілок, грою сонця на листі. Я виходив із дому, дивився довкола і розумів, що можу намалювати кілька голландських пейзажів у наших п’ятиповерхівках. Зелень, сонце, колір і гарний настрій здатні створити шедеври”, — усміхається митець, стоячи біля “Автопортрета”, де поруч із ним зображені мама і сестра.
Надихали на творчість митця і подорожі Європою. На багатьох полотнах архітектура є невід’ємною частиною пейзажів Франції, Італії, Іспанії, Португалії та інших країн. Художнє оздоблення споруд вималюване деталізовано, а природа ніби своєрідне обрамлення, живе мереживо на полотні. “Форуми Риму”, “Ліссабонський дворик”, “Вулиця в Жироні”, “Куточок замку”, “Дрезден”, “Осінь в Парижі”, “Монмартр вранці” — це відгомін яскравих мандрівок художника: “Коли я подорожував за кордоном, то не так ходив по галереях, як дивився на природу, яка відрізняється, але водночас і нагадує нашу рідну. Моя улюблена тема — дубовий гай. Коли бачив його, то згадував Батьківщину і мріяв якнайшвидше повернутися”.
