Шоколад із присмаком гіркоти

roshenМаксим СТРІХА,
доктор фізико-математичних наук

Упродовж останнього часу кондитерська корпорація “Roshen” стала об’єктом гострої атаки в соціальних мережах. Причина — стрімка й послідовна “русифікація” її продукції. На коробках цукерок і обгортках шоколаду українська присутня вже тільки на найнепомітнішому місці й дрібним петитом — поруч із молдавською і казахською…
Відповідаючи на закиди, президент корпорації В’ячеслав Москалевський публічно заявив, що українськомовні написи на їхніх виробах замінено на російськомовні з метою економії. Щоправда, замінено не на всіх, а на тих, які купують “і в Україні, і в Росії”: “Ми шукаємо ту мову, яка зрозуміла і там, і там”. При цьому    п. Москалевський у простоті душевній, схоже, й не замислився, що такий “невідпорний” аргумент, безліч разів у різних варіантах використаний “обрусителями” всіх штибів, узагалі робить українську непотрібною — нікому, ніколи й ніде…
Отже, компанія з обсягом експорту в приблизно 400—450 мільйонів доларів на рік (про це з гордістю повідомив той-таки В. Москалевський) пошкодувала копійчаних витрат на обгортки й коробки для власних співвітчизників. Слід визнати: в цьому вона не самотня. Я не надто часто купую цукерки. Але зараз спеціально зайшов до найближчого міні-маркета, аби пересвідчитися: в кондитерському відділі українська вже майже зникла.
Її вже давно немає на етикетках донецького “АВК” (колись, здається, вони були хоча б двомовними), нею принципово не користується новий і активно розкручуваний дніпропетровський “Любимов”, а ось тепер і продукція рідного “Roshen” маркована мовою, “зрозумілою і там, і там”. (Тож гостра реакція саме на “Roshen” пояснюється хіба тим, що його завсідники українських мереж вважали “своїм”, на відміну від тих-таки “АВК” і “Любимова”. А до зради “своїх” завше ставляться емоційно).
Тримаються поки лише “Корона” і львівський “Світоч”. Чи надовго?
В. Москалевський посилається на необхідність продавати продукцію в різних країнах. Хто ж проти цього? Але якщо говорити про світову практику, чому ж данським чи голландським фірмам (які широко виходять на англійський, французький чи німецький ринки) й на думку не спадає замінити в себе вдома данські чи голландські етикетки на “загальнозрозумілі”?
Причина — рівень загальної культури (данці й голландці, на відміну від багатьох наших співвітчизників, шануючи себе, “чужомовну” продукцію можуть і бойкотувати). А ще — національне законодавство, яке стоїть на сторожі прав (зокрема й мовних) своїх споживачів.
У нас натомість маємо закон Ківалова—Колесніченка, який віддає все на відкуп різним любимовим і москалевським (хоч “Roshen”, як випливає з інтерв’ю його президента, встиг русифікуватися ще в травні — отже, забіг наперед паровоза, бо сумновідомий закон вступив у силу лише 10 серпня). Любимови й москалевські цим і користуються — адже “українці зрозуміють і російською”…
В. Москалевський з огидою назвав тих, хто закликає нині в соцмережах бойкотувати русифікований “Roshen”, “тролями”, і закликав оперувати винятково економічними категоріями.
Що ж, поговоримо і про це. Адже мова — це ще й економіка. Куплений цього ж дня моєю дружиною в доброму магазині німецький блендер (виявився негодящим!) в інструкції серед десятка європейських мов уже не містив української.
Отже, якийсь випускник-перекладач із київського, львівського чи харківського вишу вже не заробив грошей за цей переклад. А заробив (за російський переклад) винятково його московський чи пітерський колега. Адже німецький колега В. Москалевського теж прагне економити. І якщо українська держава не вимагає від нього інструкцій українською, він їх і не друкуватиме. “Зрозуміють і російською”. А просунуті — ще й англійською.
Правилами для іноземних експортерів мало б опікуватися Міністерство економічного розвитку, яке досі очолює (останні передпарламентські дні?) бос В. Москалевського Петро Порошенко. Але наш відомий шоколадний олігарх переймався, очевидно, іншими питаннями, як-от генерацією коштів на мажоритарну кампанію на Вінниччині. А тамтешні літні селяни голосують, як відомо, за гречку, а не за мову на етикетках…
У принципі, у цивілізованих державах для Москалевського й Порошенка (які завжди прагнуть заощадити на обгортках) є один-єдиний стимул — закон. І тоді відразу знайдуться кошти на українськомовні коробки, на яких зараз стоїть “Ассорти” чи “Шоколадный замок”. І це навіть не призведе до скільки-небудь помітного зменшення добробуту згаданих достойників, який у десятки й сотні разів перевищує рівень доходів якогось українського фізика чи медика.
Але ближчим часом (попри всю рішучість хлопців зі “Свободи”) нормальний новий мовний закон нам ледве чи світить: арифметична більшість кнопок під пальцями регіоналів з комуністами. Отже, порятунок української мови — таки винятково справа суспільства і залежить від повсякденної позиції кожного з нас. Тому в уже згаданому міні-маркеті я відставив убік пакет “Муки пшеничной” (хоч, може, дещо й краще оформлений), і вкинув у пластиковий кошик скромніше на вигляд “Борошно”.
Тож до відома В’ячеслава Москалевського з Петром Порошенком: до зміни їхньої мовної політики “Roshen” таки не купуватиму. Підтримуватиму іншого вітчизняного виробника. Той-таки “Світоч”. Чи “Корону”. Які поки ставляться до мене з повагою.
І насамперед — ще один суто економічний аргумент. Однією з найуспішніших кампаній у незалежній Україні стала свого часу кампанія “Купуй українське!” Вона була грамотно вибудувана, зачіпала за живе і справді дозволила потіснити на ринку (насамперед продуктовому) відверто неякісні товари наших сусідів.
Сумніваюся, що ця кампанія була б такою ж успішною, якби її головне гасло звучало російською: “Покупай украинское!” В цьому була б така ж нещирість, як і в підкреслено російськомовних білбордах руху “Украинский выбор”.
Але облишмо політичний проект, щодо позаукраїнського походження якого ніхто не має жодних сумнівів. І сподіваймося, що (з допомогою громадськості) нашим шоколадним та іншим королям вистачить таки глузду пам’ятати про власного споживача. Який на емоційному рівні ледве чи відчує суттєву різницю між російськомовними коробками “Ассорти” виробництва того ж “Roshen” — і теж російськомовним експортним продуктом з Білорусі, який дедалі ширше заповнює український ринок (з якого колись кампанія “Купуй українське!” потіснила поляків).

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment