Десятинну знову штурмують

«Десятинна церква вже не належить Україні, це приватна власність Московського патріархату», — заявляють монахи так званого «монастиря» УПЦ МП.

“Слово Просвіти” вже зверталося до перипетій довкола Десятинної церкви Києва. Одна з головних наших святинь опинилася в епіцентрі скандалів, які виходять далеко за межі суто пам’яткоохоронної тематики, а радше пов’язані з питаннями нашої національної пам’яті, державності, врешті, того, господарі ми на власній землі чи ні.
Петро АНТОНЕНКО

Страдницька доля церкви
До уваги читачів коротка історія святині, якій пощастило значно менше, ніж іншим церквам. Славетний Софійський собор дійшов до наших часів у первозданному вигляді. Успенський собор Києво-Печерської Лаври та Михайлівський золотоверхий достояли до наших часів, їх знищили вже в період войовничого атеїзму 1930—1940-х років. Ще живі люди, які бачили ці храми. І вже за незалежності ці святині столиці відновили відповідно до першобудов. Інша доля у Десятинної.
Перший кам’яний християнський храм Київської Русі спорудив князь Володимир Великий за кілька літ по хрещенню ним Київської держави. Тут Володимира й поховали, тут перепоховали його бабусю, благовірну княгиню Ольгу. На жаль, уже в часи князівських міжусобиць храм неодноразово зазнавав руйнації. Через два століття після побудови Десятинну спалив під час штурму Києва син засновника Москви Юрія Долгорукого Андрій Боголюбський, що дерся на київський престол свого діда Володимира Мономаха. У грудні 1240 року храм став останнім оплотом для захисників Києва, коли місто штурмували монгольські орди хана Батия, які й зруйнували Десятинну.
До наших днів уцілів лише фундамент церкви. В останні роки тут проводили археологічні дослідження науковці Інституту археології НАНУ. Не лише решток Десятинної церкви, а й усієї Старокиївської гори, яка була серцем княжого Києва. Такі дослідження важливі ще й тому, що тут існували поселення дохристиянського періоду, тобто це Київ праслов’янських часів.
Через брак фінансування археологи практично згорнули роботи на Старокиївській горі. Дві зими розкопки простояли просто неба, накриті благенькими “парниками” з плівки, які врешті обвалилися, і розкопки засипали сніги і поливали дощі. Що це означає, зрозуміло навіть не археологу.

Новобуд на фундаментах
Десятинної
Торік ситуація довкола Десятинної церкви загострилася. На авансцену вийшла Українська Православна Церква Московського патріархату, тобто підрозділ РПЦ. Там оголосили про задум побудувати безпосередньо на рештках, фундаментах церкви свій московський храм, як “відновлення” Десятинної.
Ця ідея викликала негативну реакцію в суспільстві. Перша причина — не завершені археологічні дослідження Старокиївської гори, які, за належного ведення, дають нові цікаві відкриття. Друга причина в тому, що достеменно невідомо, який первісний вигляд мала Десятинна церква. Тому її “відновлення” суперечить світовій і вітчизняній практиці в цій царині, укладеним Україною міжнародним угодам зі збереження історичної спадщини. А ще — збереження історичного ландшафту міста, бо майже поруч зі Старокиївською горою збудована через багато століть після Десятинної перлина архітектури — знаменита Андріївська церква. Тому виникло питання: чи витримає Старокиївська гора новітні будівництва? Врешті, остання причина (бо це вже політична площина) — для чого будувати тут храм Московського патріархату? На фундаментах нашої національної святині, що постала за півтора століття до з’яви самої Москви. Утім, для ініціаторів затії, схоже, саме це в ній і є домінуючим.
Торік влада провела конкурс на кращу концепцію подальшої долі залишків Десятинної й загалом Старокиївської гори, який дехто чомусь сприйняв як конкурс “на кращу забудову”. Насправді ж мали визначитися, як бути далі. Забудова — то був лише один із варіантів, інші — продовження археологічних досліджень, музеєфікація решток храму, створення музею під відкритим небом. Конкурс завершився нічим. Була інформація, що більшість членів журі схилялися до думки затвердити концепцію, яка категорично виключає будь-яке будівництво на рештках Десятинної. Але конкурс практично зірвали.
У цій ситуації Мінкультури і Київрада ухвалили “соломонове рішення”: законсервувати рештки Десятинної і всі археологічні розкопки. Що ж, так теж іноді роблять, очікуючи “кращих часів”. Наприкінці минулого року рештки церкви присипали багатотонним шаром землі, і сьогодні це пустир в історичному центрі столиці, що заріс бур’янами.
Здавалося б, дражлива тема Десятинної відійшла на маргінес. Але це не так. Московська церква “застовпила” територію у вигляді так званого “Десятинного монастиря”, що біля залишків храму, під стінами і на подвір’ї, на території Національного музею історії України. Дивує поведінка цього поважного державного закладу щодо подій, пов’язаних із Десятинною. Самоправний, бо збудований тут без дозволу, з порушенням усіх норм і правил, “монастир” спочатку воздвиг тут, за їхньою термінологією, “капличку”, насправді — величеньку дерев’яну церкву. Це виявився лише плацдарм для подальших дій.
Скандал вибухнув у ніч на 26 травня минулого року, коли поруч із “монастирем” з’явилися два будівельні вагончики й почалися підготовчі роботи для спорудження московського храму на фундаментах Десятинної.
“СП” докладно розповідало про цей скандал у публікації “Орди Батия знову штурмують Десятинну” (ч. 22, 2011 р.). Таке нахабство московитів у самому серці столиці перейшло всі межі, і завдяки зусиллям громадськості та  влади, змушеної таки відреагувати  на це неподобство, “будову” припинили. Під час цих перипетій якось забули про сам “монастир”, що діяв із численними порушеннями приписів відповідних міських служб. А за ці півтора року він обріс поважною “монашеською братією” і кліром, до якого входять посадовці УПЦ Московського патріархату. Є зміни й зовні: дерев’яну церкву нині обмуровано і вона вже схожа на фортецю  російського православ’я.

Знову за старе
Поки громадськість оговтувалася від торішніх скандалів довкола Десятинної, дехто наполегливо працював. Спонукала до цього аморфна позиція нашої влади. КМДА і Мінкультури нібито висловилися проти побудови на фундаментах Десятинної якогось нового храму. Натомість, Верховна Рада торік не підтримала постанову про таку заборону новобудов на Десятинній.
І ось новина: проект будівництва на фундаментах Десятинної нового храму вже підготовлено і подано у Київраду  головному архітектору столиці.
Говорить голова Комісії Київради з питань культури і туризму, новообраний депутат парламенту від опозиції, член Містобудівної ради м. Києва Олександр Бригинець: “Незважаючи на всі заяви Міністерства культури та КМДА, які нібито виступають проти цього будівництва, забудовник уже підготував проект зведення нової церкви. Це не вперше в Києві забудовник не реагує на заборони та заяви влади і продовжує незаконні будівництва… На мою думку, у справу мають втрутитися керівники УПЦ (МП). Сподіваюся, вони публічно відмежуються від незаконної забудови Десятинної церкви”. Перед цим депутат повідомляв, що на фундамент Десятинної церкви планують встановити плиту-моноліт, щоб побудувати на ній культову споруду.
О. Бригинець нагадав, що вже не вперше виникає ситуація, коли міська влада столиці начебто “проти” тої чи іншої забудови, виносять приписи державні служби, зокрема і прокуратура, рішення про заборону виносять суди, а будівництво триває і завершується. Для прикладу депутат навів скандальні будівництва на вул. Гончара, 17—23, та над станцією метро “Театральна”.
Про таємне проектування нового храму на фундаментах Десятинної повідомив і член Національної спілки архітекторів України Георгій Духовичний.

«Археологи» в рясах
Ще один скандал вибухнув днями довкола так званого Музею Десятинної церкви. Лише коли 12 наукових співробітників цього музею (О. Комар, Л. Чміль, В. Козюба, О. Манігда, Е. Починок, Н. Хамайко, Д. Борисов, О. Васильєв, П. Вікторова, О. Дзнеладзе, Н. Писаренко, В. Бітковський) звернулися з відкритим листом до міністра культури України М. Кулиняка, громадськість дізналася багато цікавого і зрозуміла, як мало знає, що коїться кулуарно в нетрях кабінетів.
Виявляється, навесні цього року Мінкультури створило в столиці ще один Музей — Десятинної церкви. З метою, як зазначалося, подальшого дослідження решток храму, його музеєфікації. Дивовижне рішення, якщо врахувати, що вже кілька років, як припинено дослідження решток храму, а самі вони на той момент мало не півроку були вкриті шаром землі і питання “музеєфікації” відкладалося в наддовгий ящик. Тим не менше, створюють музей, для якого затверджують штат у 120 осіб!
Наступні кілька місяців відбувалося комплектування штату і восени він уже налічував 85 співробітників. Вони б і далі справно отримували зарплатню з державного бюджету, і раптом цей скандал. Річ у тім, що колектив Музею розколотий на два угруповання — церковне і світське: перше переважає кількісно і “якісно”, владними повноваженнями. І лише коли “світських” науковців почали викидати з роботи, вони все оприлюднили. І тут знову на арену виходить горезвісний “Десятинний монастир” Московської церкви.
Виявляється (цитуємо лист міністрові): “Організацію та керівництво музею без оголошення конкурсу на заміщення посади було доручено Дорошенку П. В., або ієродиякону Ярославу — служителю незаконно діючого на території Національного історичного музею України “Десятинного монастиря Різдва Пресвятої Богородиці” УПЦ МП. Не маючи фахової освіти та досвіду роботи у музейних і наукових установах, дана особа була нав’язана директору Національного історичного музею України як “заступник з питань музеєфікації Десятинної церкви” .
Організувавши, звісно, коштом Мінкультури, тобто державним, власний музей, монах-археолог-директор розставив на хлібні місця у ньому свої кадри. Цитуємо: “З утворенням Музею історії Десятинної церкви Дорошенко П. В. (ієродиякон Ярослав) був переведений на посаду директора даного музею, і без створення фахової комісії зайнявся набором співробітників шляхом особистого відбору. Внаслідок цього за короткий термін ним було прийнято на роботу в музей на постійній основі понад 50 співробітників без належної освіти та досвіду роботи, єдиним “фаховим” критерієм для яких стала приналежність до монахів “Десятинного монастиря Різдва Пресвятої Богородиці” УПЦ МП або його церковної общини, Київської духовної академії УПЦ МП та синодальних відділів УПЦ МП”.
Природно, кадри швидко показали свою суть. Якщо “світські” вчені ще намагалися щось говорити про наукову роботу, то дуже швидко у них із церковниками (цитуємо): “Проявилися не лише протиріччя, а й критичні розбіжності у розумінні самої мети та завдання створення музею. У баченні представників церковної общини “Десятинного монастиря” на чолі з директором музею, його завдання зводиться до відтворення “історичної традиції богослужіння” на території церкви шляхом спорудження нового собору та пропаганді релігійної свідомості”.
Мета більш ніж відверта: спорудження московського собору на нашій святині. А щодо “пропаганди релігійної свідомості” в трактуванні “монастиря”, то вона теж швидко проявилася. Тим паче, все можна було “пропагувати” іменем державної установи й за державний кошт. Що саме? Ось як характеризують науковці діяльність завідувача науково-дослідного відділу Я. В. Кризини (архімандрита Гавриїла — заступника Уповноваженого УПЦ МП з питань вищої освіти і науки, доктора богослов’я): це “запровадження релігійної цензури на розробки текстів екскурсій з забороною вживання низки наукових термінів (напр., “релігія”, “культ” тощо), заборона екскурсоводам розповідати про дохристиянський період історії Києва, вимога в обов’язковому порядку заводити екскурсійні групи до церкви незаконно діючого на території Національного історичного музею України “Десятинного монастиря”.
А чого ж, нормально: прийшли екскурсанти у державний музей — обов’язково завести їх на поклон до самоправного “монастиря”.
Інструктор із пожежної безпеки О. І. Мамітов, зазначають науковці, “займається розробкою проекту створення Інституту ландшафту, що передбачає пониження у пам’яткоохоронному статусі схилів Старокиївської гори з метою їх забудови під корпуси “Десятинного монастиря”. Пояснимо: йдеться про ще одну нав’язливу ідею московської церкви — забудувати не лише Десятинну, а й всю Старокиївську гору своїми “монастирями”.
Співробітник музею А. Коваль (він же — протодиякон Антоній, служитель “Десятинного монастиря”) названий у листі фахівцем з “екстремістських і дискримінаційних висловів щодо інших християнських общин України”. Звісно ж, першим ворогом Московської Церкви тут є Українська Церква Київського патріархату, щодо якої святі отці не добирають висловів. А сам директор     П. Дорошенко, він же ієродиякон Ярослав, чи не найактивніше “пропагує релігійну свідомість”, навіть збори трудового колективу перетворюючи на колективне читання молитов.  Висновок науковців однозначний: “У нинішньому складі і за існуючого керівництва Музей історії Десятинної церкви обслуговує вузькі інтереси релігійної громади і є відвертою філією “Десятинного монастиря” УПЦ МП, що фінансується за державний кошт” і мета цього — знищення автентичних решток Десятинної церкви — пам’ятки історії і культури національного та світового значення, шляхом будівництва сучасної діючої культової споруди УПЦ МП; незаконна забудова Старокиївської гори як частини заповідника “Стародавній Київ” і знищення його історичних ландшафтів для задоволення потреб релігійної общини УПЦ МП”.
І це державний заклад! Дивуватися нема чому, бо, схоже, справжній господар Музею і Десятинної та всієї Старокиївської гори — не Національний музей історії України, не Київрада чи Мінкультури, а Московська Церква. Коли одна з учених музею спробувала щось довести його директору, то (цитуємо листа міністрові) “Дорошенко П. В. викликав Ганзенко Л. Г. на аудієнцію до свого прямого керівника — архімандрита Гедеона (Харона) — настоятеля “Десятинного монастиря Різдва Пресвятої Богородиці”, який у різкій формі заявив, що рештки Десятинної церкви є не історико-культурною пам’яткою, а приватною власністю УПЦ МП, і ні вона, ні археологи не завадять йому збудувати на фундаментах такий храм, як він забажає”.
Додати нічого. Щось мала б сказати українська влада, якщо вона є…

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment