Гордість нації

ist
Трупа театру кирифеїв. 1886 р. Перший ряд зліва направо: М. Садовський, Г. Затиркевич-Карпинська, М. Кропивницький, М. Заньковецька

Світлана МУШТЕНКО,
старший науковий співробітник Музею театрального, музичного та кіномистецтва України

Цього року культурна громадськість України відзначає 130-річчя створення першого українського професійного театру корифеїв (1882 р.), який відіграв значну роль у загальному процесі розвитку нашої культури та формуванні нації.
Його засновником та організатором став Марко Лукич Кропивницький. Це був не лише актор, а й режисер, драматург, композитор, виконавець музичних творів, художник, педагог та організатор театральної справи.
В історії культури важко знайти сім’ю, яка б дала таке сузір’я талантів, як скромна, роботяща сім’я Тобілевичів, де було шестеро дітей і четверо з них стали корифеями національного театрального мистецтва: драматург і актор Іван Карпенко-Карий, актори Микола Садовський і Панас Саксаганський, їхня сестра — відома актриса і співачка (померла у 36 років) Марія Садовська-Барілотті. Усі вони продовжували розвивати славну справу зачинателя і, як його називали сучасники, батька українського театру М. Л. Кропивницького.
Найдіяльнішим після Марка Кропивницького був Микола Карпович Садовський (Тобілевич-середній). Його життя було бурхливе, насичене мистецькими і громадськими звершеннями, — починаючи від російсько-турецької війни 1877—1878 рр., у якій він брав участь і отримав Георгієвський хрест за хоробрість, і в подальшому — боротьба за права українського слова й театру в умовах заборони.
Скрізь, де українські актори давали вистави, вони мали незмінний успіх. Навіть реакційна преса не могла вже ігнорувати або замовчувати це значне і своєрідне явище — появу Театру корифеїв.
І тільки на початку ХХ ст. актори мали щастя отримати “свою хату” — театральне приміщення.
1907 року Миколі Карповичу Садовському вдалося відкрити у Києві постійний український театр. Дарма, що актори, як і раніше, називалися малоросійськими або просто російськими, дарма, що з великими труднощами орендоване приміщення Троїцького народного дому (нині це приміщення Театру оперети) було далеко від центру. Тут, у цьому великому і не дуже затишному будинку, де раніше виступала російська драматична трупа “Товариства грамотності”, все перебудував і переробив М. К. Садовський.
Як керівник, він надавав однаково великого значення і зовнішньому, і внутрішньому вигляду театру. І в цьому він був схожий на великого К. С. Станіславського.
М. Садовський зробив свій стаціонарний театр по-справжньому народним не тільки в репертуарі, а й у доступності його відвідування. Ціни на квитки були значно нижчими за інші київські театри, навіть по десять копійок за місце, тоді як в Оперному і Соловцовському (Російський театр, тепер — Театр імені І. Франка) найнижчі ціни — по 32 коп. за місце. Місць у театрі Садовського було лише близько 600, а в Оперному — вдвічі, у Соловцовському в півтора раза більше.
Дешеві ціни на місця сприяли тому, що в цей Український народний театр йшли люди з усіх передмість — Деміївки, залізничної Солом’янки, робітничої Шулявки…
Театр Садовського успішно пропрацював у Києві сім років: із 1907 до початку Першої світової війни 1914 р. Тоді царський уряд припинив не тільки існування цього театру, а й узагалі всіх українських газет, журналів, книгарень.
Сила й роль корифеїв були у тому, що вони, створюючи репертуар, формували по-справжньому народний національний театр, впливаючи цим на свідомість людей. Вони створили школу акторської та режисерської майстерності і, працюючи в умовах заборон із боку царського уряду, піднесли український театр на значно вищий щабель професіоналізму, зробили його впливовим і визначальним чинником національної культури. Завдяки їхній діяльності ІІ пол. ХІХ ст. увійшла в історію української культури як “золотий вік” театру.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment