Вручення літературної премії імені Григорія Кочура

17 листопада 2012 року в день народження одного з найяскравіших талантів українського письменства, видатного перекладача-поліглота, історика й теоретика українського художнього перекладу, лауреата Національної премії імені Т. Шевченка та літературної премії ім. М. Рильського за кращий художній переклад Григорія Кочура у приміщенні Національного музею літератури України в Києві відбулося урочисте вручення літературної премії його імені.
Марія КОЧУР,
Микола ТКАЧ

Це вже третій рік, як заснована Міністерством культури України й Літературним музеєм Григорія Кочура премія присуджується письменникам і перекладознавцям за кращі переклади державною мовою визначних творів світової поезії та вагомі праці в царині вітчизняного перекладознавства. Першим лауреатом премії 2010 року став Андрій Олександрович Содомора, добре знаний в Україні і далеко за її межами, видатний перекладач із давньогрецької та латинської мов, сучасний класик національної школи українського художнього перекладу. За довгі й плідні роки невтомної праці професор кафедри класичної філології Львівського національного університету ім. Івана Франка А. Содомора суттєво збагатив українську перекладну літературу, переклавши півтора десятка вкрай потрібних (цілу бібліотеку!) книжок для нашого красного письменства. Людина енциклопедичних знань та беззаперечного авторитету, він подарував українському народові споконвічні скарби античної і середньовічної літератур у багатющих шатах рідного слова: твори Менандра, Аристофана, Горація, Овідія, Лукреція, Софокла, Есхіла, Еврипіда, Сенеки, Боеція,       М. Гусовського, Катона, Вергілія, Арнольда з Віланови і Сапфо. Унікальність літературної діяльності Андрія Содомори полягає ще й у тому, що широкий розмах його перекладацької практики вдало й гармонійно поєднується з розлогою за обсягом і жанровим розмаїттям оригінальною творчістю: він автор дев’яти неповторних прозових і поетичних творів і глибоких історико-мемуарних роздумів.
Торік цю престижну літературну премію отримала Роксолана Зорівчак, відомий учений у галузі вітчизняного перекладознавства, академік АН Вищої школи України, доктор філологічних наук, професор, засновник і перший завідувач кафедри перекладознавства і контрастивної лінгвістики ім. Г. Кочура Львівського національного університету ім. І. Франка.
Цьогоріч Кочурівську премію отримали чільні київські представники національної школи українського художнього перекладу: знана поетеса, перекладачка й літературознавець, науковий співробітник Національної академії мистецтв, кандидат філологічних наук Олена Бросаліна (літературний псевдонім — Олена О’лір) за перший переклад із англосаксонської мови розміром оригіналу найдавнішої германської епічної поеми “Беовульф” (видавництво “Астролябія”, 2012) та з англійської поем Дж. Р. Толкіна “Нова пісня про Вольсунґів” і “Нова пісня про Ґудрун” під загальною назвою “Легенда про Сіґурда і Ґудрун”, що побачила світ 2010 р. у цьому ж видавництві, та відомий перекладач, поет, енциклопедист і перекладознавець, голова Творчого об’єднання перекладачів Київської організації НСПУ Всеволод Ткаченко за переклад із французької мови шедеврів і найпоказовіших зразків лірики, створених 78 видатними поетами світу, включених до першого тому його першої в Україні тематичної антології “Сад божественних поезій. Тисячоліття франкомовної любовної лірики” (Видавничий центр “Просвіта”, Київ, 2010). Обидва перекладачі сповідують точність відтворення не лише змісту, а й мистецької форми оригіналу, словом, всебічного наближення до першотвору й належать до академічної школи українського художнього перекладу, яка є однією з найсильніших у світі. Олені О’лір належать також поетичні збірки “Моя рука — на узголов’ї…” і “Прочанські пісні” (2006), переклади повісті-казки Дж. Р. Толкіна “Гобіт, або Туди і звідти” (2007), вона учениця добре знаного в Україні й діаспорі блискучого перекладача з 23 старих і нових мов, ученого-літературознавця, корифея українського художнього перекладу, Шевченківського лауреата, професора Ігоря Качуровського.
Всеволод Ткаченко один із багатьох учнів і послідовників всеосяжного культуролога й гуманітарія, особистості Франкового взірця, керманича школи українського художнього перекладу 60—80-х років ХХ століття Григорія Кочура, який перекладав із 28 мов народів світу. За 42 роки літературної діяльності перекладацький доробок В. Ткаченка нагадує широку і розмаїту панораму світової поезії — твори 254 авторів, перекладених із 15 мов, що представляють 36 національних літератур. Географічно — це обшири шести континентів, а хронологічно — 1000-ліття світової поезії. Він — автор численних добірок і книг перекладів українською мовою європейської і світової класичної та сучасної (зокрема франко-, англо-, іспано-, португаломовної, кримськотатарської й російської) поезії, зокрема творів П.-Ж. Беранже (“Пісні”, 1970, 1980), А. Рембо (“П’яний корабель”, 1995), В. Гюґо, А. де Ламартіна, Ж. де Нерваля, А. де Мюссе, П. Верлена, Е. Верхарна, Ш. Бодлера, Ґ. Аполлінера, Л. Араґона, П. Елюара, Ж. Превера, Р. Десноса (“Вірші для слухняних дітей”, 1985; “Троє цуценят покидають Париж”, 1991; “Баєчкопісеньки і квітопісеньки”, 2008), Р. Шара, Ж. Брасенса, Ж. Бреля, Л. С. Сенґора, М. Карема (“Доброта”, 2004), Ж. Ґі Пілона, А. Гебер, Р. Ланьє, О. Пушкіна, М. Лермонтова, Ешмирзи, Ш. Алі та багатьох інших французьких, австралійських, бельгійських, канадійських, кримськотатарських, чилійських і африканських митців (антологія “Поезія Африки”, 1983). Понад 200 статей і публікацій В. Ткаченка про зарубіжні літератури й письменників світу опубліковано в Українській літературній енциклопедії (т. 1—3), Енциклопедії сучасної України (т. 1—11) та періодиці. Його неповторні й змістовні літературно-музичні передачі “Поезія без кордонів” і “Література без кордонів”, що від 2008 р. щотижня звучали на радіоканалі духовного відродження “Культура” (3-ї програми Українського радіо) здобули йому широке визнання й прихильність в інтелігенції та вдячних слухачів по всій Україні.
В урочистій атмосфері дипломи лауреатам вручив віце-президент АН ВШ України, завідувач кафедри перекладу Київського університету ім. Бориса Грінченка, доктор фізико-математичних наук Максим Стріха, який відзначив також і творчий внесок номінанта премії 2012 року — перекладача зі Львова Романа Гамади. Палко вітали лауреатів представники київських і львівського університетів, де є кафедри перекладу, а також їхні літературні побратими й колеги по творчому цеху. Особливо теплі слова на адресу видатного українського перекладача Григорія Кочура та цьогорічних лауреатів прозвучали від Надзвичайного й Повноважного Посла України, відомого письменника й перекладача Рауля Чілачави, який подарував головним хранителям Літературного музею Григорія Кочура — синові Андрію та його дружині Марії — розкішно ілюстровану й нещодавно видану в Ризі книгу “Трикольорове сонце”, що містить твори видатного латиського поета Яніса Райніса і в перекладах українською та грузинською мовами. Не менш цікавими були й виступи академіка АН ВШ України, доктора філологічних наук, професора Інституту філології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка Олександра Чередниченка, доцента кафедри теорії і практики перекладу з англійської мови цього ж університету, кандидата філологічних наук Віталія Радчука і президента Української асоціації викладачів зарубіжної літератури, завідувача кафедри теорії, історії та методики викладання зарубіжної літератури, професора Гуманітарного інституту Київського університету ім. Б. Грінченка Юрія Ковбасенка, які наголосили на функціях перекладу в сучасному світі, значенні художнього перекладу в розбудові незалежної держави України, нагальній потребі появи нових перекладів вершинних творів світового письменства, зокрема й двомовного видання книг класиків європейської дитячої літератури ХХ століття    Р. Десноса і М. Карема у майстерних перекладах В. Ткаченка як навчальних посібників для спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням французької мови. Доцент кафедри перекладознавства та контрастивної лінгвістики ім. Г. Кочура Львівського національного університету ім. І. Франка, кандидат філологічних наук Тарас Шмігер і викладач цього університету Марія Коновалова розповіли про нові дослідження й відкриття у вивченні творчої спадщини Кочура, вони блискуче читали поезії та переклади Григорія Порфировича. У виступах було вкотре наголошено і на чимскорішому виданні двотомної білінгви “Антологія французької поезії ХІХ—ХХ століть”, упорядкованої Михайлом Москаленком і на опублікування якої французький уряд надав солідний ґрант, бо це, як слушно стверджує у своїх спогадах про М. Москаленка науковець Степан Захаркін, не лише його найперший обов’язок і видавництва “Критика” (директор Андрій Мокроусов) перед пам’яттю Михайла Никоновича. Обидва томи цієї фундаментальної антології включають додатки з українських перекладів ХІХ—початку ХХ століть та з антологій 1929—1930 і 1954—1956 років, а також зі зверстаної в 1967—1968 рр. “Антології французької поезії ХХ століття” (одним із упорядників якої був Григорій Кочур), яка не вийшла з політичних міркувань через арешти одних її учасників-перекладачів (Івана Світличного й Василя Стуса) і заборону злочинним комуністичним режимом друкувати інших (зокрема, геніїв українського художнього перекладу Григорія Кочура і Миколу Лукаша). Поет і етнолог, один із авторів цих рядків Микола Ткач від імені товариства “Чернігівське земляцтво” у м. Києві запросив лауреатів премії та представників святкового дійства взяти участь в урочистому закладенні першої цеглини у прибудову Менської середньої школи ім. Григорія Кочура. Студент Національної музичної академії ім. П. І. Чайковського Руслан Солоненко супроводжував вечір майстерним виконанням “Місячної сонети”         Л. ван Бетховена, пісні “Ой ти, дівчино, з горіха зерня” (слова І. Франка, музика — А. Кос-Анатольського) та романсу К. Стеценка “Забудь мене”, створивши незабутню атмосферу цієї яскравої події й високоінтелектуальної бесіди. Далі було вручення лауреатам чудових словників, що побачили світ в ірпінському видавництві “Перун”. Разом із головою Спілки громадських об’єднань “Демократична Київщина” Ігорем Найдою вручав ці розкішні фоліанти член товариства “Чернігівське земляцтво”, головний редактор видавництва “Перун” В’ячеслав Тимофійович Бусел, який свого часу був сусідом Григорія Кочура в Ірпені. Насамкінець висловлюємо побажання, щоб і керівництво НСПУ не залишало поза увагою подібні урочистості. До цього закликає ім’я Григорія Кочура.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment