На вічну пам’ять полковнику УПА Василю Левковичу

levkovІз сумом повідомляємо про смерть кавалера Золотого хреста бойової заслуги полковника УПА Василя Левковича.
Колектив Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів “Тюрма на Лонцького” та Центру досліджень визвольного руху висловлюють співчуття у зв’язку зі смертю полковника УПА Василя Левковича його дружині Ярославі, рідним, близьким, побратимам по зброї, усім, хто мав за честь знати світлої пам’яті Василя Левковича. Окремі співчуття адресуємо нашому колезі та другу Данилу Саламіну, онукові полковника.
Кавалер Золотого хреста бойової заслуги 2-го класу полковник Василь Левкович помер 13 грудня 2012 року, о 5-й годині ранку, у віці 92 років.
Василь Левкович народився 6 лютого 1920 року в селі Старий Люблинець Любачівського повіту. 1939 року розпочав свою понад півстолітню боротьбу за свободу України в Організації українських націоналістів. Із березня 1943 року і до дня арешту Левкович — “Вороний” перебував в УПА, пройшовши шлях від чотового до командира Воєнної округи “Буг”. Золотий хрест бойової заслуги УПА 2-го класу Василь Левкович отримав у званні майора 1946 року, будучи командиром Військової округи УПА “Буг”. Нагорода присвоєна наказом підпільного парламенту — Української головної визвольної ради № 1/46 від 15 березня 1946 року. За всю історію Золотий хрест 2-го класу отримали лише 32 особи.
Наприкінці 1946 року “Вороному” присвоєно звання полковника, яке командування Повстанської армії надало посмертно, вважаючи його загиблим.
Левковича заарештували органи радянської безпеки 17 грудня 1946 р. під час облави в криївці. Тривалий час перебував під слідством у Львові та Києві, зокрема у львівській тюрмі “на Лонцького”. 22 липня 1947 року Військовий трибунал військ МВД Київської області засудив Левковича до 25 років виправно-трудових таборів. Він повністю відсидів строк покарання і був звільнений із Дубравного табору 7 грудня 1971 року.
Згiдно з рiшенням сесiї Червоноградської мiської ради, 2007 року Василь Левкович нагороджений званням “Почесний громадянин мiста Червонограда”. Нагороджений орденами Богдана Хмельницького, Ярослава Мудрого.
До смерті жив у Львові разом із дружиною Ярославою, підпільницею і багатолітньою політув’язненою.
До останнього часу Василь Левкович займав активну позицію у відновленні історичної правди про Українську повстанську армію, тісно співпрацюючи з Центром досліджень визвольного руху.
Вічна пам’ять славної пам’яті полковнику Василю Левковичу!
Слава Україні — Героям слава!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment