З Новоліттям! Творчого лету, мисленного натхнення!

Дорогі читачі!

Ось і прожили ми з Вами п’ятдесят два тижні в році, що минає. Хочеться вірити, що — думкою до думки, серцем до серця, голосом до голосу. Ми приходили до Вас зі сподіваннями на взаєморозуміння, і Ви, наші друзі, озивалися добрим і вимогливим словом, небайдужими листами і сердечними розповідями. Були уважними до людей україноцентричних, здатних об’єднати й згуртувати навколо себе однодумців. Кожне число тижневика “Слово Просвіти” поставало як результат наших спільних дій в обстоюванні української мови, культури, історії — минулої і сьогочасної.
Традиції Матері-Просвіти і сьогоднішній чин просвітян помножували й наші газетярські вміння: сподіваємося, що редакцію й читачів і в Новолітті об’єднуватиме й надихатиме національна духовність, невсипущість українських душ і потужні джерела рідної мови. У цьому сенсі ми вже давно велика просвітянська родина, яка наступного року відзначить своє 145-річчя. Пам’ять і слово фіксують наші здобутки і втрати, віддзеркалюють соціум, у якому перебуваємо, суспільство, яке впливає на нас і на яке впливаємо ми, політику, що й сьогодні, на 22-у році незалежності, ще не стала вповні державницькою і проукраїнською. І ми, і Ви, наші читачі, всупереч обивательщині і сірості маємо активну громадянську позицію, патріотичні переконання і послідовну українську ідеологію, сповідуємо Божі заповіді, не боїмося говорити правду і не є залежними від будь-яких політичних сил, що в різні часи намагалися впливати на наш тижневик, диктувати нам свої уявлення про те, якою бути головній просвітянській газеті. Ми готові почути всі розумні поради, ми погоджуємося, що маємо удосконалюватися, урізноманітнюватися, примножуватися новими темами і приростати передплатниками, але просвітницький, аналітичний погляд на всі явища і з’яви сучасності — пріоритетний. Нині, як і вчора, мовне питання є для нас головним, і ми шукаємо таких авторів, які не тільки демонструють читачам високу фаховість і розуміння проблеми, а й пропонують конкретні дії, які зміцнять державний статус української мови і посоромлять її ненависників.
Для нас авторитетними є ті політики, які протистоять у мовній війні режимові Януковича, але їхні зусилля будуть маловартісними, якщо вони не спиратимуться на громадські організації й рухи, не діятимуть разом із просвітянами. Стати посередником ув об’єднанні всіх оборонців мови — ось наше головне завдання — і нині, і в майбутньому.
Ми не обходили гострих проблем в освіті, не змовчали тій “табачниківщині”, яка відкинула на десятки років розвиток українських шкіл на сході України, сприяє потугам “Русского мира” впливати на вітчизняне шкільництво і вищу освіту, наводнює наш інформаційний простір антиукраїнськими агітками. У зв’язку з повторним призначенням Дмитра Табачника міністром освіти можемо говорити про те, що сам президент лобіює цю кандидатуру, отже, підтримує його антиукраїнські, антидержавницькі висловлювання й справи. Наш “Щоденник опору” залишається актуальним і надалі й буде наповнюватися гострими матеріалами на захист українських цінностей, пам’яток історії, українського кінематографа, книговидання, театру, української пісні і традиційної культури. Тож сподіваємося, що Ви, дорогі читачі, не полишите поля бою — нам є що захищати!
Деяким людям видасться, що названі тут теми й проблеми занадто серйозні, а хочеться чогось такого — теплого, ніжного, світлого. І Ви маєте рацію — без усього людського, житейського, корисного і красивого наше буття втратило б свою яскравість. Тож “Слово Просвіти” подбає про те, аби й Вам було з нами цікаво і світло, аби Ви читали газету “від дошки до дошки” і залучали до нашого кола своїх друзів і рідних.
Прощаємося з 2012-м із розумінням того, що з жодним прожитим роком попрощатися назавжди неможливо: пережите і пройдене зміцнює коріння і просторить крону кожної долі, стає кільцем древа буття, вписується в літопис людства від сотворіння світу. Навіть ті, хто відходять у засвіти, назавжди залишають із нами свої імена, свою любов, енергію своїх творів, ролей, добрих діянь. Разом з усією Україною 2012 року ми попрощалися з неповторними Атеною Пашко та Іриною Калинець, Богданом Ступкою і Марком Бровуном, Борисом Возницьким і Миколою Плав’юком, Леонідом Талалаєм та Іваном Біликом…
Ви, шановні читачі, пам’ятаєте їхню живу присутність на сторінках нашої газети так само, як і пам’ятаєте наші публікації про діяння великих українців-попередників, батьків “Просвіти”, державників, видатних письменників, вчених, політиків.
На благодатному ґрунті їхніх справ наростають нові покоління україноцентричних людей, увиразнюються нові постаті й імена — про них ми писали й пишемо в рубриці “Молода країна”, їх шукаємо серед наших симпатиків у школах, в університетах, у містах і селах усіх країв нашої Батьківщини. Їхня молода сміливість, їхні знання, їхня відданість Україні дають нам не лише надії на краще майбутнє, а й сили для праці для цього майбутнього.
Годилося б попрощатися й подякувати за те, що Ви, дорогі читачі, були з нами 2012 року. Віримо, що ми будемо разом і зустрінемося незабаром — у першому числі тижневика наступного року.
Сердечно вітаємо Вас із Новоліттям і Різдвяними святами, бажаємо і Вам, і нам творчого лету, мисленного натхнення, терпіння, мужності й сил для української справи. Хай віра, надія і любов будуть Вашим провідним сузір’ям, радість і світло супроводжують Ваші житейські стежки і хай усіх нас пригортає наша мати-Україна!

Редакція

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment