Ця фортеця жива…

sdc16048Стою на фортечному мосту в Кам’янці-Подільському, що з’єднує стару фортецю з містом. По обидва боки — 30—40-метрові скелі унікального каньйону, єдиного в Європі. Тут кожен камінь дихає Середньовіччям. Здається, ось-ось вибухнуть гармати, здригнуться неприступні башти і розпочнеться оборона міста…
Мої нестримні фантазії перебиває жвавий чолов’яга: “Екскурсію бажаєте?” Тож за мить похмурі картини розвіялися, позаду лишилися і роздуми про ув’язненого у Папській башті Устима Кармелюка… Озирнувшись на дерев’яну Хрестовоздвиженську церкву неподалік фортеці, побудовану без єдиного цвяха, вирушаю мандрувати містом у пошуках маленьких відкриттів…
Уляна ВОЛІКОВСЬКА
Фото автора

Віра руська, влада
польська, закон німецький
Трохи історії. Стару фортецю з вежами побудували 1544 р. за часів Речі Посполитої, а нову рогату фортецю — німецький фортифікатор Теофіл Шомберг 1619 року за голландськими кресленнями. Причина побудови нових фортець по всій Європі — поява у XVII столітті потужної дальнобійної артилерії, яка могла зруйнувати фортечні стіни за кілька годин. Щоб захопити місто, розташоване на острові, ворогові потрібно було захопити нову і стару фортеці, фортечний міст, а лише після цього можна було увійти на територію Кам’янця-Подільського. Іншого шляху не було. Місто мало 16 цехів і було поліетнічним (тут проживали русини, вірмени, литовська, польська, єврейська громада, невеличка община німців і угорців). Екскурсовод Микола Гаврилюк розповів, що за однією з версій, первісний міст побудували римляни. На початку XIX століття, коли фортифікації втратили військове значення, на міст потрібно було пустити потужний широкий транспорт, а він був дуже вузький (щоб його легко можна було забарикадувати), тому його розширили. Замість перил стояли стіни з бійницями, це був не тільки міст, який поєднував півострів з островом, а й своєрідна фортифікація.
Місто мало два передмістя: руські і польські фільварки. На початку XVII ст. воно було перенаселене, вільних місць для будівництва бракувало, тому люди будувалися на скелях. Свого часу Кам’янець-Подільський красою не поступався Кракову. Саме в період Середньовіччя у місті відбувалося накопичення багатств, розвивалася архітектура, оскільки місто не руйнували війни.

Від Вірменської площі
вузенькими вуличками…
На одній із вулиць Вірменської площі була духовна семінарія, де навчався Михайло Достоєвський (батько Ф. Достоєвського). Після її закінчення він працював уніатським священиком на Вінниччині. У семінарії також навчалися С. Руданський, В. Свідзінський, М. Леонтович. Зараз тут картинна галерея.
Увагу привертає будинок, увінчаний драконом. Колись  вулиці не мали назв, тож кожний будинок мав певну відмінну ознаку, оригінальний символ, за яким можна було орієнтуватися.
Проходимо вірменський квартал. Від Вірменської церкви залишилися фундаменти. Після руйнації комуністичною владою у 1930-х роках уціліла лише чотириярусна дзвіниця, увінчана бойовими вежами, побудована у стилі пізнього бароко. Сучасна вірменська громада, яка поселилася за радянських часів, збирається відновити храм, але потрібні значні кошти.
Великі костели за радянської влади не руйнували, а використовували як склади. Не минула така доля і Домініканський костел святого Миколая. Це культова споруда, над її входом — герб родини Потоцьких, яка допомагала у будівництві храму, та скульптура — пес із факелом. На початку XVII століття була зруйнована частина дзвіниці.

Ця площа бачила чимало
жахливих картин…
Ратуша — пам’ятка архітектури XV—XIX століть. Будівля є ознакою організації життя міста згідно з Магдебурзьким правом. Цей привілей надано місту 1374 року. Якщо розглядати ратуші, які збереглися на українських землях, особливо західноукраїнських, то, на жаль, лише ратуша в Кам’янці не є будівлею міської влади, тому що і Львів, і Чернівці, і Чортків у таких будівлях мають міську владу. У Кам’янці цю будівлю було передано як приміщення музею.
Заввишки ратуша 40 метрів, на шпилі — символ Поділля — сонечко з 20 променями. Ця символіка характерна для часів Київської Русі. Нижче розташований сторожовий пост — найвища точка в місті, майданчик із паралельно заґратованими дощечками. Там ніс варту воїн, який стежив за дорогами. На ратуші є два годинники — німецького виробництва кінця XVIII століття і сонячний мусульманський.
На першому поверсі була середньовічна поліцейська частина. На площі біля ратуші у XVI—XVII століттях на палі саджали ватажків селянських повстань проти польської шляхти, спалювали осіб, які займалися чаклунством.
Жанна Харбовська, завідувачка історичного музею “Ратуша”, розповіла, що експозиція відтворює історію Магдебурзького права (оригінальні грамоти) і грошовий обіг, опираючись на колекцію, яка була сформована з 1890 року. Серед найдавніших збережених монет — тетрадрахма, римські монети (денари), арабські монети (дархе). Монети, які були в обігу на теренах українських земель і Поділля у складі Польського Королівства і Речі Посполитої, — це талер, орта. Окрасою колекції є 13 скарбів — знахідки другої половини ХХ століття.
Науковці з’ясували, що у другій половині XIV століття карбування монет на українських землях було пов’язане не лише зі Львовом чи Києвом, а й із Поділлям, де за часів князя Костянтина Коріатовича карбувався подільський полугрошок. Таких монет у музейній колекції дві.
Привертає увагу зала магістрату. Тут усі відтворення мають узагальнюючий характер, орієнтований на XVIII століття. У цій залі раз на тиждень збирався уряд міста, який мав дбати про добробут громади. Нині тут відбуваються виїзні зустрічі депутатів і зустрічі з делегаціями міст-побратимів.
На завершення зазираю у підвальне приміщення, де були камери попереднього ув’язнення, в’язничні приміщення з інвентарем катів. Видовище не з приємних, а підсилює моторошні відчуття музичний супровід. Картини “суду” повертають нас у ті жахливі часи…

“Я тут був”
Біля Кафедрального римо-католицького собору Петра і Павла стоїть будинок, у якому певний час жив М. Булгаков. Перед собором — тріумфальна арка, зведена місцевими майстрами у стилі пізнього бароко, увінчана статуєю святого Яна, покровителя сповіді, та статуетками янголів. Була зведена на честь приїзду в місто останнього польського короля Станіслава Понятовського 1781 року. Коли польський король проходив через арку, він доторкнувся рукою і промовив: “Я тут був”. Ці слова викарбувані латиною на арці. Біля стін — пам’ятний знак, колона заввишки 2 метри, на вершині якої Ісус Христос у зажурі.
Собор — унікальний. Це єдиний собор Центральної Європи, де поєднані архітектурні елементи мусульманської і християнської традицій. Тут була центральна мусульманська мечеть. На вершині мінарету (36 метрів) — чотириметровий бронзовий образ святої діви Марії. Усередині труби гвинтова драбина, якою кілька разів на день мусульманський глашатий піднімався і закликав мусульман на молитву.
У соборі зберігається справжній витвір мистецтва — скульптура зі склепу польських магнатів Пшездзецьких. У польського магната Пшездзецького була 19-річна донька Лаура, яка, навчаючись верхової їзди, отримала важку травму і померла 1874 року. Її батько, поміщик і великий землевласник, був у великій зажурі і замовив скульптуру В. Бродському, який працював у Санкт-Петербурзькій академії. 1876 року замовлення було виконане. З великої брили білого італійського мармуру була виготовлена скульптура у стилі натуралізму. Дівчина лежить на смертному ложі, в ногах стоїть янгол із погашеним смолоскипом, що символізує обірване життя. Філігранна робота вражає.
На завершення дивовижної екскурсії мені вдалося поспілкуватися з Віктором Травінським, директором Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника. Він розповів, що місто продовжує курс на розвиток туризму, взятий ще 1999 року: “Нині ми активно працюємо над відновленням пам’яток архітектури, розбудовою туристичної інфраструктури (1999 року в місті був лише один готель, нині — 30). Велику увагу надаємо популяризації міста, зокрема щорічному проведенню різноманітних фестивалів (“Тера-героїка”, фестиваль повітряних куль тощо). На наступний рік ми запланували запровадити новий підхід екскурсійного обслуговування, який би враховував вікові особливості, професійні характеристики туристів. Цього року в замку втілили проект “Жива фортеця”, щоб люди могли подивитися, як виготовляються сувеніри, і взяти у цьому процесі участь. У фортеці працює кілька майстрів, які виготовляють оригінальні, винятково кам’янецькі сувеніри”.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment