Надія КИР’ЯН
19 грудня ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка спільно з Музеєм Лесі Українки провели для дітей театралізоване дійство.
Розпочалося свято в затишній кімнаті музею, в тому будинку, де колись мешкала родина Косачів. Привітала гостей завідувачка музею імені Миколи Лисенка Роксана Микитівна Скорульська.
“Завжди ми проводимо день Святого Миколая у нашому музеї. Але цього року в березні виповнилося 170 років від дня народження Лисенка, а в листопаді 100 років від дня його смерті. У зв’язку з цими подіями Кабмін виділив гроші й наше приміщення на ремонті. Зрештою, традиційно усі три родини: Косачів, Лисенків і Старицьких зимові свята завжди відзначали разом — то в одній хаті, то в другій, то в третій. Миколай — завжди у Лисенків”.
Учасники свята — вихованці Київської спеціалізованої музичної школи імені Миколи Лисенка, заснованої композитором ще 1904 року, виконали уривки з його опер “Коза-Дереза” та “Пан Коцький”. Прибули на захід зі своєю мистецькою програмою і учасники дитячого хору “Сходинки” з Софіївсько-Борщагівської школи на Київщині, яким керує активна просвітянка Ірина Якубовська, талановита учениця онука Миколи Лисенка.
Святий Миколай вручив подарунки, які підготувала “Просвіта” — дитячі книжки, компакт-диски, солодощі. Разом із Миколаєм привітав дітей і відповідальний секретар “Просвіти” Микола Нестерчук: “Сьогодні ми почули, як гарно наші дітки вміють співати, які в них гарні костюми: і ведмедики, і мишки, і котики. Я думаю, що всі ви гарно вчитеся, слухаєте своїх батьків і пишаєтеся тим, що ви українці. А згодом будете працювати й примножувати славу нашої рідної країни”.
Поговоривши з дітьми, розпитавши про їхні мрії й бажання, я вкотре була приємно вражена, що у нинішньому суспільстві, якому з усіх сил нав’язують споживацькі цінності, мас-культуру і бездуховність, діти успадковують найкращі українські традиції, доброту, співчуття до ближнього. Білочка Ліза Рябошапка, наприклад, мріє про те, щоб її вчителька Марина Вікторівна ніколи не хворіла, а мишка Катя Теліна — щоб її батьки жили довго-довго.
— Чи хочемо ми іграшок, цукерок? — запитують дівчатка. — Так, звичайно, але це не головне.
