Щоп’ятниці отримую “Слово Просвіти” — це чесне, патріотичне видання і щиро радію, що Ваша газета, шановні пане Мовчан та редакційна колегіє, чи не єдиний ковчег на нашій “вільній” Україні, який рятує нові покоління від виродження.
Багато статей ми копіюємо, даємо читати всім охочим і “слабозрячим” у політиці, адже є проблеми з передплатою… Тому в Народному домі, який силами рухівців, просвітян, козацької спільноти урочисто відкрили 2007 року, збираємо кращі матеріали з газет, а підшивки “Слова Просвіти” зберігаємо. Тут, у Народному домі, відбуваються засідання просвітянської та козацької ради, заходи, присвячені знаменним датам, збираються члени літературно-мистецької студії “Витоки”, якій виповнилося 35! Щосереди, щоп’ятниці відчинені двері Народного дому. Збагатився він матеріалами про народних героїв. Щомісяця відбуваються свята рідного слова, які готують і проводять члени літературно-мистецької студії і в Народному домі, і в редакції районної газети “Новий день” (редактор М. Шапка), в бібліотеці, в актових залах музичної, Глибоцької ЗОШ І—ІІІ ст. і ліцею.
На шпальтах “СП” постійно пульсує духовний світ нашого народу. Ви порушуєте різні проблеми, зокрема й щодо виховання молоді через Слово, Мову, Музику і Пісню. І це дуже добре. Багатьом, мабуть, відоме ім’я композитора, етнографа, наставника Кузьми Смаля, який зібрав понад 10 тисяч українських народних пісень в Україні, Польщі, Румунії, Молдові. Цей митець сіяв навколо себе любов і пошану до української пісні, хоч би де був.
До написання цього листа мене спонукала стаття “Книга — від 76-річної хранительки пісень”, де йдеться про талановиту Уляну Кот (“СП”, ч. 49, за 2012 р.). Уявімо, якби не відшукав її Кузьма Антонович, тисячі пісень розгубилися б у безмежному просторі, а в них — душа наших предків.
Нам добре відоме ім’я Уляни Кот, бо наш колега, член “Просвіти” і “Витоків” покійний Кузьма Антонович неодноразово розповідав про неї і про інших людей, від яких записав пісні. На превеликий жаль, маестро відійшов у засвіти, залишивши на спомин більше тридцяти книг-скарбів рідної пісні.
Вражало, що він власним коштом їздив у найвіддаленіші села, містечка, селища, відшукував знавців і записував, клав на ноти, упорядковував і допомагав видавати, хоча був уже хворий. А на всіх наших заходах співав, грав, знайомив із новинками в музиці. Виконував твори на скрипці, домрі, піаніно, гітарі, духових інструментах. У молоді роки в нас у Глибокій створив вокально-інструментальний ансамбль “Водограй”.
Мешкав маестро за 30 км від Чернівців і за 60 км від Глибокої, але жодного разу не поскаржився, що тяжко діставатися до нас на чергові заходи під час негоди чи в снігопади.
Одна з важливих сторінок його життя — допомога аматорам, які створюють пісні, а записати, покласти на ноти не можуть, адже не кожен закінчував музичні заклади і знає нотну грамоту.
Зокрема в нашому Глибоцькому районі при газеті “Новий день” плідно працює літературно-мистецька студія “Витоки”, яку близько тридцяти років очолює наша просвітянка Олександра Приходько-Возняк. Вона — авторка двадцяти книжок поетичних і прозових творів, переважна більшість яких присвячена дітям. У її творчому доробку пісні для дітей. А записати їх допоміг Кузьма Смаль.
“Одного разу, — розповідає пані Олександра, — зателефонувала я до Кузьми Антоновича у Кіцмань і запропонувала зустрітися у Чернівцях, аби записати мою нову пісню, а у відповідь почула: “Співайте по телефону. Я запишу”. І записав, потім надіслав мені з нотами. Таких тепер у мене зібралося більше десяти. Але маестро не стало і пісні живуть лише у моєму серці”.
Так композитор допоміг їй спільно з Вірою Франчук видати пісенник “Наш любий край”, із Флорею Леркою, Жоржетою Цуркан, Миколою Плешканом, Аурікою Крецу видати “Бог посіяв сонце”, де переважна більшість пісень, створені й Олександрою Григорівною, і самим Кузьмою Антоновичем.
Цього року Олександра Григорівна відсвяткувала своє 75-річчя у колі друзів і рідних. Вона відвідує дитячі заклади, пропагує рідне Слово і Пісню, іде по життю з вірою у краще майбутнє.
“Слово Просвіти” — ключ до розуміння того, що діється у нашому суспільстві! — говорить пані Олександра. — Читаймо, учімось і бережімо святий Божий дар — рідну землю і материнську мову!”
З повагою
Марія МАЙЩУК,
голова громадської організації “Народний дім”,
член “Просвіти” та “Витоків”,
с. Глибока Чернівецької обл.
