Любити мову рідного народу —
Це не бажати іншій мові зла,
Це так, як дихати чи пити воду
З цілющого дзвінкого джерела.
Пречиста мова, та, що батько
й мати
Дали спадково кожному із нас,
То це хіба прикраса лиш на свято?
О ні, то серця голос на всякчас.
Любити мову — право чи заслуга?
Та ні, це труд наш цілого життя.
У ній — і спів, і тиха світла туга,
Земного і небесного злиття.
Любити, захищати рідну мову —
То нації моральна висота.
Любімо ж мову, та не суржикову,
Не оскверняймо лайкою вуста.
У слові — цвіт роси і запах м’яти,
Снага, що рве байдужість кам’яну,
Любити мову — це найперше знати
Ясну її глибінь та бистрину.
Для кожного, для всіх нас рідна мова —
Як хліб, вода, як небо голубе.
Любімо ж вроду вислову і слова,
Любімо так, як любимо себе.
Любімо в мові кожну крапелину,
Її коріння й листя молоде,
Любімо так, як рідну Батьківщину,
Як білий світ і кожен Божий день!
Василь ГЕЙ
