Буковинська Маланка дивує весь світ

3

“Переберії”, чи “Маланки” — найяскравіше свято зимового циклу на Буковині, ритуальне карнавальне дійство з обходами осель рядженимиперебраними. 15 січня у Чернівцях відбувся ІII Міжобласний фольклорноетнографічний фестиваль “Маланкафест”.

Марія ВИШНЕВСЬКА,
м. Чернівці

Свято Маланки бере свій початок ще з дохристиянських часів, коли люди вірили в богів Природи і духів. За іншою версією витоки буковинської переберії сягають середньовічних народних карнавалів, які спираються ще на античні звичаї, за якими влаштовували процесії ряджених і масок на честь Діоніса, Вакха й інших веселих божків. За православними церковними святцями саме день св. Меланії завершує річне коло, а день св. Василя його розпочинає. Символізуючи новоліття, життєдайний зв’язок жіночого й чоловічого начал, образи Маланки і Василя персоніфікувалися в українській народній творчості й перетворилися на стійку фольклорну пару. Головне ядро території Маланки становили придністровські землі Галичини, Поділля, Буковини, Молдови.
Звичай бавитися на Маланку в деяких регiонах України iз часом забувся. А шкода… Бо кожне село чи навiть куток знали тiльки їм притаманнi способи задобрити Маланку. Але попри те, що всеукраїнський звичай гучно маланкувати уже в минулому (дякувати радянськiй владi), збереглося безлiч обрядiв i звичаїв, яких у багатьох селах дотримуються. А в кількох українських селах збережено ритуальні турніри масок, які належать до реліктового шару народної культури, що відображає давні світоглядні уявлення. У цих традиційних агонах (змаганнях) первісно простежувалися мотиви космічної боротьби між зимою і літом, протиборства зі злими, нечистими силами. До того ж падіння, боротьба й качання по землі у міфологічній свідомості пов’язані з магією родючості й культом предків. Є підстави вважати, що в давні часи ритуальні агони Маланок входили до комплексу ініціальних церемоній та були своєрідною формою фізичного виховання й загартування майбутніх повноправних членів селянської територіальної общини.
За твердженням фольклористiв, найцiкавiша Маланка у буковинському мiстечку Вашкiвцi. Вашківська Маланка — унікальне явище в Україні. Раз на рік у містечку над Черемошем Маланка гуляє так, що світ дивується. Татари, турки, австріяки, румуни, більшовики забороняли Маланку, а вона таки була. Вони карали тих, хто переодягався, але відчайдухи все одно перебиралися, Маланка вижила й перемогла всіх загарбників і залишилася навіки у Вашківцях. Саме у цьому містечку віддавна існує унікальне ремесло виготовлення масок. Старожили згадують чудові маски роботи народного майстра Георгія Гараса, з пошаною називають імена майстрів Володимира Мігована й Володимира Леонтюка. У Вашківцях був костюм “букшандаря”. Його історія — своєрідне віддзеркалення життя буковинців. Кажуть, що колись давно служив у почесній варті цісаря Франца Йосифа вашківчанин на прізвище Курик. Хлопець вдався ростом до двох метрів, менших на таку службу не брали. Відслуживши, привіз із Відня додому розкішну парадну форму: шапка з “павою”, еполети, гарний шкіряний ремінь. До цісарських цяцьок дібрали народну ношу — так і виник костюм “букшандаря”. Кажуть, ту “паву” з “полетами” успадкувало ще й нинішнє покоління “букшандарів”.
Гурт “Вашківецька Маланка” торік був удостоєний першої премії Другого Міжобласного фольклорноетнографічного фестивалю “Маланкафест—2012”. Проте з ним може смiливо посперечатися Маланка з галицького села Горошове, що в Борщівському районі на Тернопiллi. Тутешнiй староноворiчний карнавал уже давно став легендарним i на нього, як i на вашкiвський, з’їжджаються гостi навiть iзза кордону.
Цими двома визнаними центрами географія свята не обмежується. Наприклад, у буковинському селi Горбiвцi, що пiд румунським кордоном, зберiгся унiкальний старовинний звичай ходiння по хатах iз “кониками”. Двоє хлопцiв, вбраних у костюми коней, разом iз вояками, Маланкою та ватагою музик ходять у переддень свята вiтати господарiв, а як знайдуть незамiжню дiвчину, танцюють iз нею, аж доки та не вiдкупиться солодощами та грiшми. Особливо дивні їхні костюми вояків і вершників. Це звичайна військова форма, але як прикрашена! Десятки метрів намист, пришиті до рукавів кишенькові люстерка, вишиті бісером і блискітками на спині побажання щасливого нового року. Хоча жінок до маланкування й не допускають, та без їхньої участі хлопцям  годі й мріяти про такі строкаті костюми. А на запитання, навіщо воякам стільки намист, горбівчани щиро дивуються: “Як навіщо? Щоб дівчатам подобатись!”
Схожість маланок у Вашківцях і Горошовій — у висміюванні найактуальніших життєвих і політичних ситуацій року, що минув. І тут часто поруч iз Чортом можна побачити якогось вiдомого полiтичного лiдера чи героїню телесерiалу.
Наймасовіша, найнезвичніша Маланка — на румунському кордоні, у селищі Красноїльськ Сторожинецького району Буковини. У Красноїльську в політиків не перебираються. Усі чоловіки Красноїльська ходять від двору до двору — хто в костюмах дідів і бабів, хто царем або царицею. Є циганки, жиди і ведмеді (а ось чортів кілька років тому заборонив місцевий священик, тим самим перекресливши багатовіковий звичай). Увесь Красноїльськ завжди хором співає пісню про Ведмедя — неофіційний гімн селища; після удару циганської булави ведмеді борються між собою.
Красноїльська Маланка — не шоу для туристів, а ритуал, якого дотримуються багато років.
Щороку маланкове дійство стає різнобарвнішим: маланкарі вигадують нові костюми, втілюють цікаві творчі задуми. Бо дiйство, що дiйшло до нас крiзь вiки, — це тiльки початок карнавалу, а вже розвиток i фiнал можуть бути абсолютно непередбачуванi. Маланка — гнучка i багатогранна забава. Iз часом маски i персонажi оновлюються, але немає однакових персонажiв навiть у селах по сусiдству. Торік Міжобласний фольклорноетнографічний фестиваль “Маланкафест” зібрав 22 колективи. Розширився фестиваль і географічно: на костюмоване дійство до столиці Буковини прибули учасники з Тернопільської та ІваноФранківської області.
— Цього року до нас приєдналися креативні молоді люди, які попрацювали над нашим логотипом, зберігши традиційну різдвяну зірку. Промені зірки символізують, що на Буковині Маланка різна, різнобарвна, зірку тримає, а це означає, що фест численний, — розповіла організатор фестивалю Маланки у Чернівцях, голова туристичної громадської організації “Палітра Буковини” Оксана Лелюк.
У цьогорічному фестивалі взяли участь понад 1000 маланкарів із різних районів Буковини, а також з ІваноФранківської та Тернопільської областей. Було багато гостей із Києва й східних областей України, Австрії, Польщі, Румунії, інших країн Європи.
Святкування ритуального дійства Маланки задовольняло духовні, естетичні потреби людей, у них проявляються їхні вірування, почуття, таланти, гостинність. “Тому ми дбаємо про те, аби фестиваль Маланок відбувався в атмосфері толерантності, піднесення та святковості”, — наголосила  Оксана Лелюк.
15 січня чернівецькі площі нагадували справжню казку з улюбленими персонажами, театральним дійством і шаленою енергетикою.
А попереду — обмивання ряджених у крижаній воді після її освячення. На Буковині ця традиція збереглася до наших днів. Саме очищенням водою, в якому беруть участь усі ряджені, закінчується буковинське різдвяноноворічне дійство. Ватаги маланкарів ідуть до річки, де гуртом вмиваються, обливаються водою, купаються в ополонці. Збереглося чимало свідчень і про обов’язкове купання масок на святі Водохреща після виконання всіх ритуальних обов’язків, а в окремих місцевостях обряд “змивання масок” обов’язковий і донині. Наприклад, “перебраний на Маланку не міг уникнути купання. Інакше, за словами буковинцівстарожилів села Білявинці, у хлопця, що виконував цю роль, міг вирости хвіст”. Обряд “змивання масок” у Вашківцях описав член Спілки архівістів України, краєзнавець Степана Карачко: “Купіль перебраних відбувається у потічку, що зветься Глибічок, у Долішньому куті. Місцеві мешканці вірять, що завдяки цьому ритуалу учасники переберії — “діди”, “баби”, інші маски, серед яких обов’язково Маланка — очищаються від усілякої нечистої сили, яка могла до них випадково пристати під час нічних обходів оселями. Перебрані на чолі з Маланкою заходять на середину плеса, де, власне, й відбувається основне дійство: вони обливають одне одного водою, тягнуть у воду тих, хто ще вагається, і обливають глядачів, які численним натовпом збираються на березі річки. Пройшовши випробування водою й вогнем, буковинські “маланкарі” немовби повертаються із сакрального світу у світ реальний, із надприродних істот перетворюються на звичайних сільських парубків. Обряди “змивання масок” і “спалення дідуха” знаменують закінчення періоду різдвяноноворічного дійства, коли припиняється вторгнення міфічних сил у соціальний мікрокосмос сільської громади й скасовується парадоксальна ситуація перевернутого буття. А це означає, що карнавальний Хаос був знову переможений буденним Ладом”
Гурт “Вашківецька Маланка” торік був удостоєний першої премії Другого Міжобласного фольк­лорно-етнографічного фестивалю “Маланка-фест—2012”. Проте з ним може смiливо посперечатися Маланка з галицького села Горошова, що в Борщівському районі на Тернопiллi. Тутешнiй староноворiчний карнавал уже давно став легендарним i на нього, як i на вашкiвський, з’їжджаються гостi навiть iз-за кордону.
Цими двома визнаними центрами географія свята не обмежу­ється. Наприклад, у буковинському селi Горбiвцi, що пiд румунським кордоном, зберiгся унiкальний старовинний звичай ходiння по хатах iз “кониками”. Двоє хлопцiв, вбраних у костюми коней, разом iз вояками, Маланкою та ватагою музик ходять у переддень свята вiтати господарiв, а як знайдуть незамiжню дiвчину, танцюють iз
нею, аж доки та не вiдкупиться солодощами та грiшми. Особливо дивні їхні костюми вояків і вершників. Це звичайна військова форма, але як прикрашена! Десятки метрів намист, пришиті до рукавів кишенькові люстерка, вишиті бісером і блискітками на спині побажання щасливого нового року. Хоча жінок до маланкування й не допускають, та без їхньої участі хлопцям  годі й мріяти про такі строкаті костюми. А на запитання, навіщо воякам стільки намист, горбівчани щиро дивуються: “Як навіщо? Щоб дівчатам подобатись!”
Схожість Маланок у Вашківцях і Горошовій — у висміюванні найактуальніших життєвих і політичних ситуацій року, що минув. І тут часто поруч iз Чортом можна побачити якогось вiдомого полiтичного лiдера чи героїню телесерiалу.
Наймасовіша, найнезвичніша Маланка — на румунському кордоні, у селищі Красноїльськ Сторожинецького району Буковини. У Красноїльську в політиків не перебираються. Усі чоловіки Красноїльська ходять від двору до двору — хто в костюмах дідів і бабів, хто царем або царицею. Є циганки, жиди і ведмеді (а ось чортів кілька років тому заборонив місцевий священик, тим самим перекресливши багатовіковий звичай). Увесь Красноїльськ завжди хором співає пісню про Ведмедя — неофіційний гімн селища; після удару циганської булави ведмеді борються між собою.
Красноїльська Маланка — не шоу для туристів, а ритуал, якого дотримуються багато років.
Щороку маланкове дійство стає різнобарвнішим: маланкарі вигадують нові костюми, втілюють цікаві творчі задуми. Бо дiйство, що дiйшло до нас крiзь вiки, — це тiльки початок карнавалу, а вже розвиток i фiнал можуть бути абсолютно непередбачуванi. Маланка — гнучка i багатогранна забава. Iз часом маски i персонажi оновлюються, але немає однакових персонажiв навiть у селах по сусiдству. Торік Міжобласний фольклорно-етнографічний фестиваль “Маланка-фест” зібрав 22 колективи. Розширився фестиваль і географічно: на костюмоване дійство до столиці Буковини прибули учасники з Тернопільської та Івано-Франківської області.
— Цього року до нас приєдналися креативні молоді люди, які попрацювали над нашим логотипом, зберігши традиційну різдвяну зірку. Промені зірки символізують, що на Буковині Маланка різна, різнобарвна, зірку тримає, а це означає, що фест численний, — розповіла організатор фестивалю Маланки у Чернівцях, голова туристичної громадської організації “Палітра Буковини” Оксана Лелюк.
У цьогорічному фестивалі взяли участь понад 1000 маланкарів із різних районів Буковини, а також з Івано-Франківської та Тернопільської областей. Було багато гостей із Києва і східних областей України, Австрії, Польщі, Румунії, інших країн Європи.
Святкування ритуального дійства Маланки задовольняло духовні, естетичні потреби людей, у них проявляються їхні вірування, почуття, таланти, гостинність. “Тому ми дбаємо про те, аби фестиваль Маланок відбувався в атмосфері толерантності, піднесення та святковості”, — наголосила  Оксана Лелюк.
15 січня чернівецькі площі нагадували справжню казку з улюбленими персонажами, театральним дійством і шаленою енергетикою.
А попереду — обмивання ряджених у крижаній воді після її освячення. На Буковині ця традиція збереглася до наших днів. Саме очищенням водою, в якому беруть участь усі ряджені, закінчується буковинське різдвяно-новорічне дійство. Ватаги маланкарів ідуть до річки, де гуртом вмиваються, обливаються водою, купаються в ополонці. Збереглося чимало свідчень і про обов’язкове купання масок на святі Водохреща після виконання всіх ритуальних обов’язків, а в окремих місцевостях обряд “змивання масок” обов’язковий і донині. Наприклад, “перебраний на Маланку не міг уникнути купання. Інакше, за словами буковинців-старожилів села Білявинці, у хлопця, що виконував цю роль, міг вирости хвіст”. Обряд “змивання масок” у Вашківцях описав член Спілки архівістів України, краєзнавець Степан Карачко: “Купіль перебраних відбувається у потічку, що зветься Глибічок, у Долішньому куті. Місцеві мешканці вірять, що завдяки цьому ритуалу учасники переберії — “діди”, “баби”, інші маски, серед яких обов’язково Маланка, — очищаються від усілякої нечистої сили, яка могла до них випадково пристати під час нічних обходів оселями. Перебрані на чолі з Маланкою заходять на середину плеса, де, власне, й відбувається основне дійство: вони обливають одне одного водою, тягнуть у воду тих, хто ще вагається, і обливають глядачів, які численним натовпом збираються на березі річки. Пройшовши випробування водою й вогнем, буковинські “маланкарі” немовби повертаються із сакрального світу у світ реальний, із надприродних істот перетворюються на звичайних сільських парубків. Обряди “змивання масок” і “спалення дідуха” знаменують закінчення періоду різдвяно-новорічного дійства, коли припиняється вторгнення міфічних сил у соціальний мікрокосмос сільської громади й скасовується парадоксальна ситуація перевернутого буття. А це означає, що карнавальний Хаос був знову переможений буденним Ладом”.

Марія ВИШНЕВСЬКА,
м. Чернівці
Фото з прес-центру Ратуші
та газети “Доба”

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment