У День українського політв’язня помер Павло СКОЧОК

Павло Іванович СКОЧОК (нар. 5.05.1935, с. Острів Рокитнянського рну Київської обл. — п. 12.01.2013 р., м. Київ) — журналіст. Учасник українського правозахисного руху. Жертва радянської каральної психіатрії (1978—1982).
Навчався в Київському університеті, звідки відрахований за “націоналістичні погляди”. Працював до 1966го у редакції газети “Радянська Україна”. У квітні того ж року звільнений із роботи за критику лінії часопису. Знаний у самвидаві зі своїх виступів на суді в ІваноФранківську на оборону вчителя української мови Михайла Озерного та з листазаяви на оборону Івана Дзюби.
1.12.1978 р. Павла Скочка  заарештували і звинуватили за ст. 62 ч. 1 КК УРСР (“Антирадянська агітація і пропаганда”). У лютому 1979 р. постановою Київського міського суду його відправили на примусове лікування, у квітні 1979 р. перевели до Дніпропетровської спецпсихлікарні.
У квітні 1982 р. звільнили. Працював у музеї Л. П. Симиренка при Мліївській дослідній станції НДІ садівництва на Черкащині. П. Скочок вивчав і опрацьовував документи про життя й діяльність династії промисловців, учених і меценатів Симиренків. Згодом його звільнили з роботи. Працював коректором, кочегаром. 1985 р. надіслав свого паспорта до Президії Верховної Ради СРСР, протестуючи проти наруги над репресованими Симиренками та над своїми студіями про славетну родину й просив дозволу виїхати до Франції для подальших досліджень літератури, архівів, джерел.
У 1987—1990 рр. брав участь у роботі Українського культурологічного клубу, Української Гельсінкської Спілки.
Видавав журнал “Золоті ворота”.

Тижневик “Слово Просвіти” висловлює співчуття рідним і близьким померлого. Вічна йому пам’ять.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment