«Дорога назад — це неволя»

Василь ЩЕГЛЮК,
поет, літератор, м. Львів

Нещодавно мені вдалося побувати на концерті чоловічого хору “Гомін” під орудою Олега Цигилика. Того Олега, якого пам’ятаю з 1964 року, коли він був одним із молодих організаторів і диригентів міжвишівського студентського хору “Гомін”. Я теж тоді співав… Не давали нам жити й співати рідною мовою радянські партбоси і КДБ — заборонили хор, розігнали, а учасників переслідували.
“Гомін” у новому складі, з новими завданнями, завдяки ентузіазму Олега Івановича, відродився на хвилі потужного національного піднесення 1988 року. Гомонів і гримів тоді по всій Україні, агітуючи патріотичними піснями за нашу незалежність, підтримуючи Народний рух і перебудову, а згодом — побудову демократичного ладу у відродженій державі. Гомонить і сьогодні разом зі своїми незмінними керівниками — заслуженими діячами мистецтв України, професорами Львівської національної музичної академії диригентом Олегом Цигиликом і концертмейстером Надією Бабинець, за що — честь і хвала.
Із нагоди 70річчя створення УПА в переповненім залі Будинку органної та камерної музики відбувся концерт повстанської пісні. Задовго до того керівник хору збирав, опрацьовував, опубліковував і виконував зі своїм хором стрілецькі, повстанські та інші патріотичні пісні, які, на жаль, не часто звучать. Батько Олега був надрайонним провідником ОУН і героїчно загинув 1945 року… Син ніби отримав від нього наказнастанову: продовжувати справу ОУН—УПА доступними йому засобами.
2009—2010 роках упорядкував і за сприяння Львівської обласної ради видав три томи пісень патріотичної тематики. Згодом організував і провів у тому ж залі концерт хору.
Новий концерт справив велике враження на всіх присутніх, додав оптимізму й піднесення. Хор “Гомін” виконав гімн українських націоналістів “Зродились ми великої години”, “Гуркотіла в Карпатах гроза”, “Чи чуєш, мій друже, юначе”, “Повстанська прощальна”, “Українські повстанці”, “Там попід лісом, темним бором”, “Вже вечір вечоріє” (“Лента за лентою”), “Ох, як люблю ті наші гори”, марш куреня “Бойки” “Світить місяць”. Солісти — відомі львів’янам молоді й перспективні М. Малафій та І. Конющак.
Після цього натхненно декламували патріотичні вірші М. Мамчур і М. Мандзак, співали жіночий вокальний ансамбль “Елегія” радехівської районної школи мистецтв (керівник — Л. Сухар), вокальний жіночий ансамбль “Кантилена” викладачів музичної школи с. Оброшино і народна хорова капела “Галичани” (диригент — Л. Ковальчук) народного дому цього ж села, а також вокальне тріо студенток ЛНМА ім. М. Лисенка.
Старий повстанець Петро Галас (псевдо “Сталевий”), якого присутні вітали стоячи, прочитав вірш О. Хоміцького “Гордість, слава України”.
Дві пісні у виконанні хору “Гомін” варто відзначити особливо, бо вони й справді повернуті із забуття — це “Два повстанці” у записі І. Шпильчака та “Нестримним потоком”, записана Г. Дем’яном. Запам’яталися слова, які прозвучали рефреном: “Хто вміє жити, той вміє і вмирати”. Наші повстанці не хотіли жити в неволі, тому не здавалися в боях. І вірили у прийдешню Незалежність і волю.
Для них не було дороги назад, бо “дорога назад — це неволя”. Зрозуміймо це і ми, візьмімо собі на карб, що повертатися назад  — це погибель української нації і кожного особисто.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment