Артефакти музейних сховищ

270113-029
Євген БУКЕТ
Фото автора

Зображення території України на мапах та артефактах зафіксоване в дуже віддаленому від нас часі. Нині відомо близько 10 картографічних зображень первісних часів, знайдених на території України. Найдавніша пам’ятка нашої картографії — так звана “Межиріч-карта” на бивні мамонта, створена приблизно 15—17 тисяч років тому. Мапами Клавдія Птолемея розпочинається традиційна картографія світу, зокрема й території України. Ці мапи були створені ще в І столітті нашої ери та набули надзвичайної популярності. Аж до XVI століття їх передруковували в різноманітних виданнях у Європі.
Побачити мапи Птолемея та інші давні мапи кияни могли впродовж останніх днів минулого року та січня, відвідавши виставку “Україна на мапах XVI—XX століть” у Музеї книги і друкарства.
“Ми дуже радіємо, що маємо унікальну можливість демонструвати Україну на оригінальних мапах XVI—XX століть. Це було й моєю особистою мрією, — говорить директор Музею книги і друкарства України Валентина Бочковська. — Те, як територія українських земель представлена на мапах, для багатьох — terra incognita. Адже мало хто знає, що з дуже давніх часів Україна на мапах іменується Україною, Сарматією, Скіфією, Terra Cosacorum. Дуже цікаво прослідкувати, як із часом змінювалася інформація на мапах, де зображувалася територія нашої сучасної держави”.
Зображення території України на стародавніх мапах відповідало тогочасним уявленням західноєвропейських картографів про наш край. Загадковим і до сьогодні є показ на окремих мапах українських земель неіснуючих Амадоцьких гір і Амадоцького озера на межі Волині й Поділля.
Початок і розвиток модерної державної системи вимагали документації постійно змінюваного політичного ладу. Мапи, що визначали територіальну юрисдикцію, були могутньою силою узаконення у політичному світі, де територіальні претензії часто висувалися і дискутувалися.
Заслуговують на особливу увагу представлені на виставці картографічні видання та мапи видатних українських картографів ХІХ—ХХІ століть Веніаміна Кордта, Степана Рудницького, Володимира Кубійовича, Богдана Кордана, Ярослава Дашкевича, Ростислава Сосси.
“Шкода, що не було можливості показати всю повноту збережених мап, — розповідає Валентина Бочковська. — На виставці є альбом Веніаміна Кордта, який було видано в 1930-их. Кордт був директором бібліотеки університету святого Володимира, професором цього університету, крім того — заввідділу архіву давніх актів у Києві. 1899 року як картограф він підготував до ХІ археологічного з’їзду дуже велику виставку в Києві, що складалася з 575 стародавніх мап із 32 колекцій, на яких було зображено територію України. За результатами цієї виставки видали чотиритомний альбом, один із томів якого, дякуючи Музею Шептицького, ми тут експонуємо. Саме в цьому альбомі вперше надруковано факсиміле багатьох стародавніх зображень території України, зокрема й широковідомі сьогодні мапи, французького інженера Гійома де Боплана. Ці мапи, одні з перших загальних мап України, були додані до книжки “Опис України”, написаної французом. Близько 50 мап із Національного музею у Львові ім. А. Шептицького відібрані й відреставровані спеціально для цієї виставки, але експонувалися лише 30 із них. Було зроблено багато роботи з атрибуції мап, деякі з яких раніше ніколи не експонувалися, є й такі, які ще жодного разу не публікувалися. Тому в нас на меті видання каталогу цієї виставки. Сподіваюся, до кінця року це вдасться здійснити”.
Цікаво, що лише наприкінці ХІХ століття з’являються мапи України, видані українською мовою. Так, 1892 року у Львові вийшла друком етнографічна мапа “Русь — Україна і Біла Русь”. Вона виготовлена на основі мапи полковника російського Генштабу А. Ф. Фріттіха. На ній показано розселення українців. Області компактного поселення українців тяглися до Дону, Волги і переходили за Волгу. Серед піонерів українськомовної картографії — Товариство “Просвіта” у Львові. 1896 року коштом товариства видано впорядковану гео­графом Григорієм Величком “Народнописну карту українсько-руського народу”.
“Ця виставка — своєрідна провокація, мета якої — привернути увагу до історичної картографії, — розповідає Валентина Бочковська. — Сьогодні колекції багатьох музеїв і приватних колекціо­нерів є великими й цікавими. Вони можуть представити Україну не тільки унікальними документами, стародруками, рукописами, а й надзвичайно цікавими артефактами — мапами. У виставці взяли участь шість партнерів. Це сам Музей книги і друкарства України, який став її ініціатором, Національний музей у Львові ім. А. Шептицького, в колекції якого зберігається понад 1500 мап, Фундація імені О. Ольжича, Фонд “Український стародрук”, “Українська вільна бібліотека” та колекціонер Володимир Ніколін, який люб’язно надав нам свої мапи”.
Загалом на виставці представлено понад 80 експонатів. Найновіші — останні видання спеціалізованого українського видавництва “Картографія”, які подарував Музею книги і друкарства України на її відкритті директор видавництва Ростислав Сосса. Інтерес до виставки був значний, тож співорганізатори домовилися про її продовження. 8 лютого відбудеться відкриття виставки “Україна на мапах XVI—XX століть” у Львові — в Національному музеї ім. А. Шептицького. Директор Музею книги і друкарства України Валентина Бочковська сподівається, що на цьому подорож давніх мап Україною не тільки не завершиться, а й почне розширюватися, адже в багатьох вітчизняних фондосховищах ще дуже багато невідомого широкому загалу, проте надзвичайно захоплюючого картографічного матеріалу.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment