Хочете бачити красиве село — допоможіть йому відродитися!

Лист читача — до друку!

Відкритий лист-звернення

до Президента України
ЯНУКОВИЧА В. Ф.,

до голів фракцій Верховної Ради:
О. Єфремова, А. Яценюка, В. Кличка,
О. Тягнибока, П. Симоненка,

до народних депутатів:
М. Томенка, Г. Немирі, Г. Калетника,
Г. Герман, І. Фаріон, О. Ляшка.
Усім людям, небайдужим до долі села.

Багато сіл вимерло, інші чекають своєї черги. Хто за це відповість, хто від цього страждає? Ми з вами. Закони наші безвідповідальні, нелегітимні, ухвалюються під орудою піднятої руки ганебними “піаністами”. Кому потрібне таке життя? Мабуть, “кнопкодавам”.
В одному з хуторів (смертників) я живу. Для мене радіо — частина буття: з ним уранці встаю, працюю на городі, лягаю спати — це мій співрозмовник, мова, традиції, пісня, новини, прогноз погоди. Енергетика радіо стимулює до життя. Шкода, але з 1 січня 2013 р. перерване мовлення Першого каналу українського радіо (з 10:00 до 18:00 год. — час, коли іде пленарне засідання ВР). Тепер ми по FМ-каналах слухаємо новини з Челябінська, бо хтось вирішив, що нам “дуже цікаво”, а що робиться в області, районі, не знаємо. Чи не знущання це? Мабуть, хтось хоче заробити кошти, та не з того кінця починає. Чи, може, підлість щедро оплачується?
Міністр АПК декларує “Проект відродження українського села”, і водночас моряться людські душі. Невже державі потрібні села без людей? Із радіо ми росли, живемо, ідемо в майбутнє. Хто має право позбавити мене мови, пісні, національних традицій? Це мої корені!
Ніхто не забороняє слухати російські новини, але не за рахунок українських каналів.  Не топчіться по святому, не копирсайтесь у душах, не ганьбіть себе перед світом: з таким багажем у Європу нас не візьмуть. Ми бачимо, як історія “шанує” тих, хто організовував голодомори, хто у грудні 1932 р. біля Харкова (ст. Козача Лопань) розстріляв сліпих, немічних бандуристів із їхніми малолітніми поводирями, які бандурою заробляли собі на хліб насущний; хто 1943 р.
кинув штурмувати Дніпро тисячі неозброєних людей і при цьому говорив: “Чим більше ми їх утопимо в Дніпрі, тим менше залишиться для Сибіру”, хто знищував церкви і духовенство. Багато можна наводити прикладів діяльності репресивної машини… І знову заганяють народ у варварство!
Тільки не говоріть, що немає коштів і на радіо, і на село.
У грошах ви купаєтесь, жируєте. “Красиво обіцяй, а роби як прийдеться”, — ось девіз сьогодення.
З елементарного порядку в Верховній Раді починається порядок у державі. Доля села мені не байдужа, тож хочу запитати:
Коли місцеві громади матимуть бюджет, як це є в цивілізованих державах?
Як узимку, а влітку — після дощу під’їхати до села пожежній машині, “швидкій”, міліції, як добратися до школи учням (їх у нас двоє, донедавна було семеро), як похоронити людину, як народити, як реалізувати вирощену продукцію, як збудувати недороге житло, як захиститися від посередників?
Померти дорого, народитися страшно. Жоден проект чи кооператив не вирішать проблеми села без під’їзної дороги. Влада зобов’язана зберегти те, що залишилось від села. Недаремно ж говорять: село — наша колиска. Чому на село дивляться як на джерело прибутків, забуваючи про людину?
Яке майбутнє хуторів у “Проекті відродження…”? Чи знають депутати про їхнє існування на округах? Скільки хуторів не мають під’їздів?
Один комуніст мені говорив: “Ми почекаємо, коли ви вимрете, а потім пошлем бульдозер”.
Коли планується чистити русла замулених рік, а мул вивозити на поля замість добрив? Скільки річок потребують оновлення?
Куди поділися радіоканали “Культура”, “Промінь”, де суспільне телерадіомовлення, чому мовчить обласне радіо?
Чому екрани телебачення запруджені заяложеною “битовухою”, “мазаними- премазаними” телесеріалами, програми каналів місяцями не змінюються? Що сталося з Першим Національним телеканалом? Де обдаровані творчі менеджери? Чому відсутні пізнавальні програми, особливо для молоді? Одна “развлєкуха” з сексуальним присмаком. Каналів, які можна дивитися, катастрофічно мало. А новини: убив, зарізав, задушив, переїхав, згорів. Це що, такий наш і ваш рівень? Кожна пташка має свій спів, народи світу шанують свою мову, а наші “зайчики і кролики”, “вовчики-братики”, співаки і співачки, спортсмени забувають про своє призначення і відповідальність. Чому така неповага до державної мови, до самих себе? Чи, може, трудно зламати рефлекс раба? За моїми спостереженнями, українська мова на українській землі сприяє збереженню здоров’я. Яскравий приклад цьому Іван Піддубний, чемпіон чемпіонів, гідний своєї Батьківщини. Хіба нам про це говорять і показують?
Натомість з екранів телевізорів пре нудна, набридлива реклама. Коли ж закінчиться  ця психотропна вакханалія?
Таких “коли”, “чому”, “де” можна наводити сотні.
Куди не кинь, скрізь негаразди. У моєму селі немає магазину, пошти, аптеки, школи, лікарні, ходимо 2 км по ріллі в сусіднє село — терпимо, та коли забирають у нас останнє — це вже  занадто.
Замість того, щоб піднімати добробут людини, відключають ще й радіо. Тож треба так “любити” нас! Пишу про те, що накипіло на душі. Куди селянину податися?
Звертаємося до Гаранта Конституції, Президента України: Вікторе Федоровичу, поверніть нам Перший канал українського радіо в повному обсязі, щоб ми чули гімн України, бо це паспорт держави, а ми її громадяни. Ми віримо, що Ви селянам не відмовите. Україна стане демократичною, цивілізованою, українською, європейською державою, з високим рівнем життя — як Ви проголошуєте.
Життя триває, а влада не вічна.
Шануймося.

Олексій МАКСЮТА, 75 років,
хутір Зелена Долина,
Павлоградський район, Дніпропетровщина

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment