Це справді унікальна, неординарна подія в культурному, духовному житті відродження України. Авторські поезії у виставі читає поет Григорій Лютий.
У виставі зайняті: народний артист України Юрій Бакум, а також Валентина Костиш, Алла Карпенко, Алла Анзіна, артисти драми, балету та вокалу.
В’ячеслав ДРИГАЙЛО,
заслужений журналіст України
Залишайте себе на землі!
Вам безсмертя відкрила природа!
Хай завжди зігріва нагорода
Нелегкі ваші дні й мозолі.
Залишайте себе на землі!
Не беріть із собою в могили
Ні вогню, ні любові, ні сили,
Ні довірливих, лагідних слів…
— Ці пророчі, закличні слова сучасного поета збуджували нашу творчість, — сказав перед прем’єрою поетичної історії життя за мотивами однойменного романупісні Григорія Лютого “МамаМарія” художникпостановник, заслужений діяч мистецтв України, директор Запорізького академічного обласного музичнодраматичного театру імені В. Магара Валентин Слонов. — Першими глядачами, поціновувачами поетичного віршованого твору Григорія Лютого та інсценізації і сценічного втілення режисерапостановника заслуженого діяча мистецтв України Ігоря Бориса стали земляки поета — запорізькі авіабудівники — працівники відкритого акціонерного товариства “Мотор Січ”, які в ці дні відзначають 105ту річницю з дня заснування свого підприємства. В основі поезії Григорія Лютого лежить саме любов, любов до рідного краю, до людей, до природи, до жінки, до Матері… Це дійство треба бачити… Він ніби кровно пов’язаний із народними джерелами, з яких і черпає силу для своєї поезії, осмислює нерозривну єдність людини і природи, яка є вічною. Григорій Лютий, і це також імпонує землякам, активно займається громадською діяльністю, дбає про відродження духовності українського народу, української мови, культури, традицій, місце української літератури в літературному процесі сьогодні. Його пером водило Гуляйполе…
— Мамі моїй Марії, татові, роду моєму красному, землякам, тій босоніжній споришевій (від обрію — до колиски) стежечці, що привела мене народитися українцем, присвячую, — зізнається Григорій Лютий про свій твір (романпісню) “МамаМарія”, над яким “віршував” 8 років.
Цей твір високо оцінили відомі майстри слова:
— Новітній Гомер українського степу, — так величав автора Павло Загребельний. — Це незагойна пісня про матір українського народу, про наших матерів і бабусь, чиї вінчальні сукні зацвітають у скринях і прискринках!
— Велику річ вчинив Григорій Лютий, — відзначає лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, письменникакадемік, Герой України Іван Дзюба. — Багато чому радієш, читаючи романпісню.
…Марія встала над літами
І заспівала щастям, як весна…
Образ МаріїМатері (Всевишньої матері українського народу) постає в романіпісні настільки особисто близьким авторові, що здається (а мабуть, так і є), ніби в ньому він сповна “довисловив” усю ту любов до жінкидівчини, коханої, жони, матері, що “в серці колосилась”. І ще — дуже відчутний у романіпісні тон поважання краси, естетичного виміру життя, благовіння перед його чаром…
— Ціни не скласти вашій пісніроманові, — заохочує на подальшу творчість запорізького поета Григорія Лютого патріарх української літератури, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, видатний прозаїк Анатолій Дімаров. — Виболеною душею і серцем нещасної нашої України, яку тільки ледар останній не грабував, не пригнічував. Недаремно ви над нею мучились, краялись, кров’ю спливали впродовж довгих років і гіршої каторги трудно й придумати. І… солодшої. Коли зблисне яскрава строфа і поведеповеде за собою в чарівний світ поезії.
— Ваш романпісня не має аналогів у нинішній поезії, — авторитетно стверджує відомий поет, критик, публіцист, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка Володимир Базилевський. — Не знаю іншого такого твору і за обсягом освоєного матеріалу, і за його втіленням. Одні пісні чого варті. Є серед них просто чудові, з тією новизною, яка й не снилась багатьом нашим безобличним текстовикам.
Серед відгуків і рецензій, побажань Григорій Лютий з особливою увагою вчитується і в рядки Миколи Луківа, Олександра Сизоненка, Миколи Сома, Дмитра Іванова, вчительки Олени Доманченко з Донбасу, Тетяни Дігай, кандидата філологічних наук Тетяни Біленко та інших відомих не лише на Запоріжжі людей, які відзначають багатство палітри поета:
Він витиснув із каменю цю краплю,
Та з каменю збира він і росу…
А сам поет, автор романупісні “МамаМарія” зізнається: “Брався за перо, а в скронях стугоніла для себе ж написана клятва:
Клянуся не віддати ні рядка
Такого, щоб самому не до серця.
Бо як сфальшивить майстер
навіть вперше,
То кара йому та, що він
зника…”
Романпісню відомого запорізького письменника Григорія Лютого світ побачив 2008 року, і майже одразу в Запорізькому театрі виникла ідея створити спектакль за цим романом. Цей твір привернув увагу театру як лірикоепічне полотно, в якому поєдналися українські традиції, фольклор, рідна історія та розуміння нашої української душі. Постановка зберігає в собі всі ці якості романупісні та пропонує глядачеві масштабне сценічне видовище, яке мовою музики, пластики й авторської гри говорить про людяність, про потребу спілкування людини з людиною, про щирість і відвертість, яких не вистачає в сучасному глобалізованому суспільстві. Неймовірна сучасна пластика, глибоко символічна сценографія та стилізовані костюми, сповнена потужної сили акторська гра і дихання живої пісні — все це об’єднується в проникливу й зворушливу картину під назвою “МамаМарія”!
