Столичний Інститут Горшеніна та Центр “Міжнародні відносини” провели в Києві Форум, присвячений зовнішньополітичному вибору України нинішнього 2013 року, який має стати визначальним.
На початку зібрання в столичному бізнес-центрі “Парус” учасникам роздали дослідження Інституту Горшеніна — “Парламентарі світу про виклики сучасності”. Тут подано інформацію про опитування серед депутатів національних парламентів 92 країн з усіх регіонів планети — усього 738 парламентарів.
У першому розділі “Загальносвітові проблеми” на запитання “Які глобальні проблеми людства вимагають першочергового вирішення?” отримали відповіді: тероризм —58,6 % голосів; міжетнічні і релігійні конфлікти — 48,6 %; корупція — 42,9 %.
Щодо навколишнього середовища: для 65 % опитаних головна проблема — зміни клімату, глобальне потепління, для понад 50 % — виснаження природних запасів питної води, забруднення довкілля.
У розділі “Людство” головна проблема — бідність (76,5%). 43 % опитаних хвилює перенаселення планети, по 30 % — голод, епідемії.
У розділі “Економіка” 58,6 % назвали кризу світової фінансової системи, 57 % турбує нерівність доходів. Половина опитаних переймається безробіттям, енергетичними проблемами.
У відповіді на запитання “На боротьбі з порушеннями яких прав і свобод людини треба зосередити зусилля найближчим часом?”: перше місце (42,5 %) — судовий захист прав і свобод громадянина, далі можливість брати участь у політичному житті суспільства.
Наша держава не може ухилитися ні від цих викликів, ні від пошуку свого місця в цих координатах. Отже, головна тема зібрання — геополітичний вибір України. Основне питання, що нам ближче — Європейський Союз чи російський Митний Союз?
Серед основних спікерів Форуму Євросоюз представляли болгарин Вігенін Крістіан, член Європарламенту, голова парламентської асамблеї ЄВРОНЕСТ, і литовець Арнольдас Пранцкевічус, радник Президента Європейського парламенту. Російську Федерацію представляв депутат Державної Думи РФ останніх чотирьох скликань Андрій Клімов, заступник голови парламентського комітету з міжнародних справ, нещодавно обраний керівником постійної парламентської делегації Росії при Європарламенті. Розпочав дискусію міністр закордонних справ України Леонід Кожара. Він зазначив: “Робити прогноз в українському контексті можна, тільки проаналізувавши загальносвітові тенденції”. Але виявляється, “ключова проблема в тому, що світ стає все більш непередбачуваним”. Ця непередбачуваність “пов’язана насамперед зі світовою фінансовою та економічною кризою”.
Наш європейський вектор начебто випливає з погляду вже на географічну мапу: “Місце України окреслено її географією. Це — Європа”. Але ось наступна теза виступу міністра: “Європа в широкому розумінні, Європа, яка не закінчується на межі Донбасу та Слобожанщини, а охоплює великий простір від Атлантики до Стамбула, Уралу та Кавказу”. Підкріплюючи висловлювання про “широку Європу”, Кожара процитував свого колегу з Росії Сергія Лаврова: “З цивілізаційної точки зору Росія є частиною “великої” європейської цивілізації разом, зрозуміло, з Північною Америкою. Тому для нас немає проблем у тому, що стосується реалізації “європейського вибору”. Невже Росія стане членом Євросоюзу, а то й НАТО, випереджаючи Україну?
Наче передбачаючи наступну дискусію про європейські цінності, Кожара задекларував, чому такий важливий європейський вектор: “Європейський Союз — найвпливовіше об’єднання континенту — є для нас зразком у проведенні внутрішніх реформ… Угоду про Асоціацію з ЄС ми розглядаємо саме як потужний зовнішній інструмент внутрішнього реформування”. Невже наша влада настроєна на справжні реформи? Говорячи про підписання Угоди про Асоціацію з ЄС, міністр бадьоро запевнив, що вона стане предметом обговорення вже за кілька днів, на саміті “Україна —ЄС”, а буде підписана в листопаді, на Вільнюському саміті Східного партнерства.
Отже, зовнішньополітичний вектор України нарешті визначено? Але не поспішаймо. Ще ж є проросійський Митний Союз, а там і “русскій мір”, і ще якісь союзи. Щодо МС міністр нагадав, що це великий економічний ринок: 60 млрд доларів товарообороту: “І тому ми шукаємо форми співпраці з ним. Загальна основа — запропонована Президентом, — формула “3+1”. Потім міністр, так би мовити, покритикував і ЄС, і МС, що вони, маючи спільний кордон (це на кордонах Росії і Білорусі), сумарний товарообіг у 446 млрд доларів, так мляво ведуть діалог, “навіть не починають розмову про полегшення торгівлі. Не кажучи вже про повноцінну зону вільної торгівлі”. Спадає на думку, що Україна може стати мостом між ЄС і МС?
Але дещо оптимістичний настрій, викликаний виступом міністра, швидко розвіявся під час дискусії. Порушили скандальну тему українсько-російських стосунків: величезні штрафні санкції, які Україні виставила Росія за недозакупівлю “Нафтогазом” російського газу за 2012 рік: “всього” на 7 млрд доларів. Тож у які “вектори” вписується отакий газовий шантаж щодо України? Це що — тиск, щоб ми не підписували Угоду з ЄС?
Із виступу на Форумі міністра закордонних справ України у 2007—2009 рр. Володимира Огризка: “Ми зараз спостерігаємо ситуацію, подібну до 2008 року, коли нам обрубали можливість підписання Плану дій щодо членства в НАТО. Сьогодні нам зі Сходу прагнуть поставити черговий бар’єр для нашого європейського розвитку”. А звертаючись до Андрія Клімова, наш екс-міністр зазначив: “Ви сьогодні озвучили, що ЄС не є прикладом для наслідування. Можливо, для когось є кращі формати? Але цікаво, чи є Митний Союз прикладом для України? І в чому? Можливо, там демократія краща, ніж у ЄС? Може, розвиненіша економіка? Чи корупція там на найнижчому рівні? Чи якісь інші чинники? Тут згадували Швейцарію. Але велика Німеччина ніколи не ставить питання, аби “підтягти” маленьку Швейцарію у щось більше, потужне. Тож дайте нам можливість зробити вибір самостійно, без тиску ззовні”.
Гостроти дискусії надав і один із відомих козирів росіян, озвучений представником Посольства РФ, щодо системи цінностей: “Невже вам ближчі підозрілі європейські цінності, ніж спільні з нами слов’янські, православні?”
На це Володимир Огризко відповів досить категорично: “Було б доречно, якби ви ці поради залишили при собі, скажу так без зайвої дипломатичності. У нас є свої експерти, які добре розуміються на справі. На наш вибір працювали урядові команди, і за попередньої влади, і за нинішньої. Тому це позиція держави. Коли ви в Росії говорите про доктрини, то, мабуть, у “Газпрому” дуже вигідна “доктрина”, ви її підтримуєте і не збираєтеся змінювати.
Якось у мене з паном Лавровим, главою МЗС Росії, була така дискусія про цінності, ставлення Росії до України. Він заявив, що Росія не може ставитися до України, як до Гондурасу, “бо у нас же братні стосунки”. Я йому й кажу: “Ні, краще ставтеся до нас, як до Гондурасу, тобто на основі звичайних міждержавних стосунків, на правовій основі, ніж на основі незрозумілих із точки зору міжнародного права “братніх стосунків”.
