«Пишаюся тим, що просвітянин»

Леонід МУДРИК,
с. Плоска Дубенського р-ну
Рівненської обл.

Назва до листа — маленький плагіат із Вашого часопису (ч. 50 за 2012 р.). Я захоплю­юся подвигом Олега Ткаченка. Потрібно, щоб якомога більше людей почули його заклик “Донбас — це Україна”. Переконаний, що п. Ткаченку  не доведеться іти наступного разу одному. Краще, коли він  успішно відродить забуте гасло: “Нас багато, нас не подолати” і збере однодумців.
Я пишаюся, що є членом “Просвіти” від початку її відновлення в Дрогобичі, тобто від 15 січня 1989 р. Перечитую на пожовклих сторінках “Галицької зорі”  назви своїх тодішніх заміток: “Слово рідне, мова рідна”, “І віра нас спасе”, “Бальзам народної педагогіки прикладемо до ран нашої бездуховності”, “Найвища педагогіка  — дати дітям Бога”. Тобто жив у світі власних ілюзій,  які підживлювалися тодішнім станом суспільства.
Тепер ілюзії розвіялися. Загроза втрати незалежності, дарованої Богом, стала настільки реальною, що не побачити її не можна. Маємо згуртуватися навколо імені Тараса. Хай “Просвіта” б’є на сполох, сконцентрувавши всі сили, всю волю, всю енергію нації навколо цього святого імені: “Бог не  буде робити за нас того, що можемо зробити ми”. Донести “Слово Просвіти” до найширших верств населення! Завдання не просте, але: “Коли з нами Бог, то хто проти нас?” (Біблія).

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment