Якраз до Міжнародного дня рідної мови в Україну надійшла інформація про те, що своїм указом № 101 Президент РФ нагородив Медаллю Пушкіна (державна нагорода Росії) С. Ківалова, В. Колесніченка, Ю. Болдирьова, О. Царьова, Д. Шенцева. “За что?!” А за великий внесок у збереження та популяризацію російської мови й культури за кордоном, цебто в Україні…
Оце вам, хахли, русини, малороси, а може, й українці, визнання вашої безпомічності, бездержавності й усякого іншого без…
Президент сусідньої держави цим указом ще раз каже своєму колезі — ось як треба захищати мову, вчись, товаришу Янукович.
Не дає Європа вступити до Митного союзу, то буде вам знову союз мовний, бо тепер є лише декілька “медальованих”, а може бути ще більше…
“Доборолась Україна до самого краю”, — ще і ще раз каже майже 200-літній Тарас Шевченко, нагадуючи нам, в Україні сущим, — чия мова, того й влада в державі.
Очевидно, наступним “медальованим” буде Д. Табачник із його Всеукраїнським конкурсом із російської мови “Лукоморьє”.
Бідний Пушкін, а ще бідніші ми, бо виростили за роки незалежності під тим дубом отруйні гриби та й самі ту мовно-політичну отруту вживаємо.
У законотворчому абсурді загубився проект Закону України “Про функціонування української мови як державної та порядок застосування інших мов в Україні” (автор С. Головатий).
Але вірю, що не загубляться українські сили у Верховній Раді і Закон про мови від опозиції таки ухвалять, а черга за мовними нагородами від Путіна В.В. зникне.
Щиро сподіваючись на це
Зоя ДІДЕНКО,
м. Хмельницький, Україна
