До 10-річчя Державного Гімну України

Анатолій КОВАЛЬЧУК,
голова Бориспільського об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка

6 березня минуло 10 років від дня ухвалення запропонованого Президентом Леонідом Кучмою Закону України “Про Державний Гімн України”.
Відповідно до статті першої Закону, Державним Гімном України є Національний гімн на музику Михайла Вербицького зі словами першого куплету та приспіву твору Павла Чубинського в такій редакції:
Ще не вмерла України
і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії,
усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки,
як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття,
у своїй сторонці.
Приспів:
Душу й тіло ми положим за
нашу свободу,
І покажем, що ми, браття,
козацького роду.
Закон підтримали 334 народні депутати із 433 зареєстрованих у залі. Фракції соцпартії і компартії не брали участі в голосуванні.
Коротка історія створення нашого Державного Гімну така. У вересні 1862 року в київській квартирі, де мешкав уродженець Борисполя 23-річний випускник юридичного факультету Петербурзького університету Павло Чубинський, відбулося зібрання просвітницької організації “Громада”. Під час розмови Павло раптом підвівся і ви­йшов у сусідню кімнату. За кілька хвилин повернувся з аркушем паперу, на якому був написаний вірш “Ще не вмерла Україна”.
Вірш у рукописному вигляді швидко поширився в українському патріотичному середовищі Наддніпрянщини, невдовзі потрапив до Галичини. Незабаром поліція встановила особу автора.
Павло Чубинський ще зі студентських часів перебував у чорних списках жандармів як політично неблагонадійний. За ним і його друзями стежили. Поліція з підозрою ставилася до його журнальних публікацій, знала про мандрівки селами Київщини, Полтавщини й Чернігівщини, під час яких він не тільки записував народні пісні й перекази, а й підбурював селян до виступів проти поміщиків, пробуджував у них козацький дух і національну свідомість.
За активну просвітницьку роботу серед селян, участь в українському визвольному русі Павла Чубинського без суду і слідства, лише за розпорядженням шефа жандармів на початку листопада того ж року вислали в Архангельську губернію, де безстроково мав перебувати під наглядом поліції. Постанову про заслання підписав Олександр ІІ.
З усіх громадівців лише Павло Чубинський у той час був репресований. Отже, царський режим вважав його найнебезпечнішим серед них. Проте всупереч утискам гнобителів, завдяки непохитній волі, розуму і працьовитості він став ученим світової слави — етнографом і фольклористом.
Уперше цей вірш було опубліковано 1862 року в четвертому числі львівського журналу “Мета”. Знаний галицький композитор того часу, священик Михайло Вербицький написав до нього музику. Вперше твір із нотами надрукували 1865 року.
У 1917—1920 роках Центральна Рада, ухваливши закони про прапор і герб УНР, не затвердила єдиного державного гімну. Тому під час урочистостей пісня “Ще не вмерла Україна” у той період використовувалася нарівні з декількома іншими патріотичними творами. І тільки в березні 1939-го її затвердили як гімн Карпатської України.
22 травня 2012 року ВР України ухвалила постанову № 4800-VI “Про відзначення 150-річчя з дня написання Державного Гімну України”. Постанова містила рекомендації Урядові утворити організаційний комітет із підготовки і проведення святкових заходів і затвердити план заходів щодо відзначення на державному рівні ювілейної дати. План мав передбачати видання творів П. Чубинського, відновлення його садиби в с. Чубинському, що на Бориспільщині, та відкриття в ній музею.
Формально постанову виконали, але несвоєчасно і в куцому обсязі. У вересні минулого року на державному рівні жодних заходів ніхто не проводив. Видавати твори П. Чубинського теж ніхто не збирався, як і відновлювати розграбований і знищений ще більшовиками його будинок.
На околиці с. Чубинського на місці будинку вже багато років лежить камінь із написом, що тут колись була садиба Павла Чубинського. З року в рік дедалі ближче підступають до пам’ятного місця палаци і панські садиби тих, кому комфортно живеться в Україні без імені, творів і садиби Павла Чубинського. Ніхто з них навіть пальцем не ворухнув, щоб поруч постала скромна споруда й музей. З цього можна зробити висновок: творчість нашого земляка нині не менш актуальна, ніж півтора століття тому.
Лише наприкінці грудня минулого року за участю заступника міністра культури В. Богуцького, директора Інституту літератури НАН України М. Жулинського, голови Фонду культури України Б. Олійника та представників патріотичної громадськості Київщини в актовій залі облдержадміністрації відбулися святкові заходи з нагоди 150-річчя написання слів Державного Гімну.
У день голосування за згадану постанову Верховна Рада не підтримала пропозицію Комітету з питань культури й духовності відзначити 175-ту річницю з дня народження Павла Чубинського, яка припадає на 2014 рік.
Маємо надію, що новообраний парламент серед інших виправить і цю помилку попередників.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment