Т. ЯКОВЕНКО,
кандидат філологічних наук, доцент, член Національної спілки письменників України, заслужений працівник культури України
Коштовним подарунком для подільських книжників став іменний словник “Тарас Шевченко і Вінниччина”, який уклав відомий науковець, автор низки вагомих дослідницьких праць із питань історичного й літературного краєзнавства, професор Анатолій Подолинний до 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка.
Видання присвячене відображенню 200-літнього внеску науковців і митців Вінниччини до загальноукраїнської Шевченкіани і є цінним доповненням до академічного “Шевченківського словника” 1977 року, адже містить десятки імен подільських письменників і науковців, які раніше з різних причин не могли ввійти до нього. Тим часом внесок вінничан до вітчизняної наукової і літературно-мистецької Шевченкіани протягом ХІХ—ХХ і початку ХХІ століть — надзвичайно змістовний і укладач прагнув відобразити це якнайповніше. Тому іменний словник крім нових імен подає й раніше невідомі факти й подробиці, надзвичайно цікаві з наукової точки зору, проливає додаткове світло на відомі історико-літературні явища та погляди, привертає увагу інших дослідників до певних обставин, оцінок тощо.
Безперечно, роки копіткої дослідницької праці Анатолія Подолинного у Вінницькому обласному державному архіві та Вінницькому обласному краєзнавчому державному музеї, а головним чином — у краєзнавчому відділі Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. К. Тімірязєва увінчалися значними успіхами. У іменному словнику “Тарас Шевченко і Вінниччина” поряд з іменитими шевченкознавцями, життєвий і творчий шлях яких пов’язаний із Поділлям (це зокрема Володимир Антонович, Микола Гербель, Микола Гудзій, Євген Кирилюк, Михайлина Коцюбинська, Василь Шубравський), знайомимося з новими постатями — видатним художником ХІХ ст. Миколою Ге, однією з провідних тем творчості якого була біблійна історія, а в інтерпретації ним образу Христа мистецтвознавці вбачали образ Шевченка; відомим актором, режисером, театральним діячем Титом Гембицьким, уродженцем с. Люлинці нині Калинівського району, котрий як актор і режисер брав участь у виставах “Назар Стодоля” Тараса Шевченка і “Катерина” М. Аркаса (за творчістю поета); письменником і науковцем Миколою Євшаном, автором низки авторитетних досліджень творчості Шевченка, зокрема книги “Тарас Шевченко”(1911); священиком УАПЦ, педагогом і науковцем Василем Липківським, активним популяризатором творчості Шевченка, розстріляним у сталінських катівнях 1937 року. Серед нововведених до словника шевченкознавців — ім’я педагога-науковця, члена уряду УНР Софії Русової, автора концепції української національної системи освіти і виховання на основі ідей Тараса Шевченка; театрознавця та літературознавця Миколи Лабінського, уродженця с. Ольгопіль Чечельницького району, упорядника першого енциклопедичного довідника “Шевченківські лауреати 1962—2001” (2001); зірки української еміграції ХХ ст. письменниці, скульптора, громадського діяча Аріадни Шумовської-Стебельської, уродженки м. Гнівань, авторки кількох десятків ґрунтовних наукових розвідок творчості Шевченка, здебільшого спрямованих проти тієї частини радянських шевченкознавців, які ідеологічно спотворювали спадщину поета. Усіх імен причетних до шевченкознавства науковців і митців годі й згадати, адже ретельний, об’єктивно-доскіпливий укладач охопив своїм уважним науковим зором не тільки часовий плин (два століття) впливу Шевченка на подільський світ, а й увесь його літературно-мистецький простір. Значення цього видання — універсальне. Тут і творчі біографії видатних художників ХІХ—ХХ ст. Василя Тропініна, Наполеона Буяльського, Олекси Новаківського, Костянтина Пржецлавського, Федора Коновалюка, і сучасних майстрів пензля — Феодосія Гуменюка, Матвія Драка, Мар’яна Маловського, Олександра Пащенка, Анатолія Базилевича, Вілена Чеканюка, Іллі Шульги та інших. Пишаємося тим, що серед цієї мистецької когорти два лауреати Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка — Андрій Чебикін і Віктор Наконечний. Не оминув своєю увагою укладач і знаного на весь світ майстра художньої та технічної мініатюри Михайла Маслюка, скульптора Миколу Крижанівського, фотохудожника Якова Давидзона, вишивальницю Галину Данилюк.
Не менш виразно постає у словнику і музично-театральний світ Вінниччини, що теж протягом двохсот років засобами мистецтва вносив свої здобутки у скарбницю любові до Шевченка, ушляхетнюючи душі подолян. Серед славетних імен видатні композитори — Петро Чайковський, Микола Леонтович, Петро Ніщинський, Климентій Домінчен, Григорій Давидовський, Кирило Стеценко, Родіон Скалецький, Денис Борковський, уславлені в Україні хорові диригенти Павло Муравський, Олександр Міньківський, Віталій Гадзінський, Адам Дзюба, знаменитий оперний співак Анатолій Кочерга, унікальний кобзар Володимир Перепелюк, фольклорист Олександр Правдюк та Гнат Танцюра, кінорежисери Ігор Грабовський та Ігор Савченко, десятки інших імен театральних діячів і мистецтвознавців. Серед них — постать кінооператора і режисера Олександра Фролова, лауреата Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка за 1987 рік.
Немирівські краєзнавці, педагоги та науковці і за життя Шевченка, і нині невтомно осмислюють і популяризують творчість поета. Крім уже відомих літературних авторитетів — Марка Вовчка, Опанаса Марковича, Івана Сошенка, відкриваємо для себе директора Немирівської гімназії (1853—1857) Михайла Тулова, літературознавця і письменника, прогресивного педагога. Саме в роки його керування гімназією тут учителював Опанас Маркович, писала свої перші оповідання Марко Вовчок, молоді викладачі ставили вистави за творчістю українських авторів, а в гімназії панувала атмосфера захоплення поезією Шевченка. Михайло Тулов особисто був знайомий і спілкувався з М. Драгомановим, М. Пироговим, Л. Глібовим, А. Свидницьким. Майже усе життя перебуваючи в колі друзів і знайомих Т. Шевченка, шанувальників його творчості, він поділяв погляди поета, досліджував і пропагував його спадщину. Не менш цікаві й авторитетні імена випускників Немирівської гімназії: уродженця села Ковалівка Немирівського району, польського поета, особисто знайомого з Шевченком Юліана Беліна-Кенджицького, автора одних із перших спогадів про поета; лікаря та письменника Володимира Бернатовича, безпосереднього організатора й учасника перепоховання Шевченка у Каневі, про що потім залишив унікальні спогади “Похорони Тараса Шевченка” (опубліковані у львівському журналі “Слово” за 19 липня 1861 року), політичного діяча і публіциста, професійного революціонера-народника Володимира Дебогорія-Мокрієвича, педагога та журналіста Івана Клопотовського, що особисто знав Шевченка, лікаря та історика Юзефа-Аполлінарія Ролле, співавтора тритомника “Збірник відомостей про Подільську губернію” (1884), Михайла Чалого — друга Тараса Шевченка та Івана Сошенка, автора першого біографічного дослідження творчості поета “Жизнь и произведения Тараса Шевченка (Свод материалов для его биографии) (1882) та багатьох інших яскравих спогадів і наукових розвідок про його творчість. Отже, завдячуючи пошуковій праці проф. Подолинного, ми переконуємось, що Немирів 40—50-х років ХІХ ст. був справжнім подільським центром вивчення, поширення, вшанування Тараса Шевченка.
Укладач іменного словника “Тарас Шевченко і Вінниччина” щедро ілюструє і доповнює біографічний матеріал героїв книги багатьма раніше невідомими деталями і “цікавинками” з їхнього життя. Наприклад, однією з неповторних “родзинок”, що свідчать про глибоку любов і шану простих подолян до поезії Шевченка, є постать Станіслава Змерзлого, лісівника за професією. Він протягом свого життя зібрав близько 3-х тисяч видань творів поета і публікацій про нього, зокрема 15 видань “Кобзаря” ХІХ—початку ХХ століття. Крім раритетних видань Шевченка, Станіслав Змерзлий має також значну колекцію репродукцій картин і малюнків Тараса Шевченка, музичних записів, листівок, фото, концертних запрошень.
Загалом іменний словник містить 180 імен, кожне з яких — яскрава подільська квітка у вінок шани Кобзареві.
